27.03.2025 бійцями 22-ої державної пожежно-рятувальної частини 2-го державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Миколаївській області спільно з особовим складом  служби державної охорони  НПП «Білобережжя Святослава» були організовані та проведенні практичні протипожежні заняття. Захід проведено в цілях підтримки вмінь та навичок боротьби з пожежами на теренах природно-заповідного фонду  та опанування методів роботи на  протипожежній техніці, а також задля налагодження скоординованих спільних дій в разі виникнення надзвичайних ситуацій на території Парку.

Служба державної охорони НПП

21.03.2025 року студенти 4 курсу спеціальностей 101 – Екологія та 183 – Технології захисту навколишнього середовища Національного університету кораблебудування ім. адм. Макарова відвідали територію Покровсько-хуторського відділення НПП Білобережжя Святослава, а саме, озеро Солонець-Тузли. Під час виїзду студентами під керівництвом співробітників парку було проведено моніторингові дослідження ранньоквітучих рослин таких, як півники карликові (Iris pumila), пшінка весняна (Ficaria verna), вероніка весняна (Veronica verna), зірочки маленькі (Gagea minima) та шафран сітчастий (Crocus reticulatus), який занесений до Червоної книги України. Дані по виявленим місцезнаходження були завантаження на платформу iNaturalist.

Під керівництвом співробітників кафедри Екології та природоохорониих технологій студенти провели дослідження води озеро Солонець-Тузли лабораторними методами. Визначили рН (8,5) та солоність (21,5 ‰).

Студенти взяли участь разом зі співробітниками парку у організації штучних гніздівель птахів на схилах озера – нір для галагазів, шпаківні – для шпоків, сов. Ці заходи розроблені співробітниками науково-дослідного відділу НПП дозволять компенсувати дефіцит природних місць гніздівлі для гніздових та перелітних птахів. Також взяли активну участь у очищенні, відновлені місць підгодівлі та підгодовуванні диких хижих звірів.

Всі учасники виізду-експедиції провели акцію по очищенню прибережної зони озера від сміття (пластик, скло).

Представники різних відділів парку: науково-дослідного, служби державної охорони, екологічної освітньо-виховної роботи познайомили студентів з обов’язками працівників парку і особливостями роботи в польових умовах під час військового стану. Студентів зацікавило плідне спілкування з колегами, яке дає можливість формувати практичні екологічні компетентності майбутнім випускниками.

Мельничук Світлана Сергіївна, провідний науковий співробітник НДВ НПП

Фото автора

15 березня 1950 року народився чудовий поет, друг і популяризатор Кінбурнської коси Володимир Юрійович Пучков. З нагоди цього ювілейного дня народження ГО «Кінбурн», за участю працівників науково-дослідного відділу національного природного парку «Білобережжя Святослава» підготували  обґрунтування та внесли клопотання про надання окремої назви вільховому гаю за адресою село Покровське вулиця Римбівська 3. Цей природний гай тісно  пов’язаний з творчістю поета. На частині цього вільховому гайку розташована була садиба в якій Володимир Юрійович  перебував в літній період щороку починаючи з 1983 року. Тут ним задумано і написано багато прекрасних творів . Також цей гайок окремо оспіваний поетом у вірші «Штрафная роща», що увійшов до однойменного збірника поезій.  В цьому яскравому та драматичному творі є частина строчки, яку було запропоновано для меморіальної назви: «Вільховий Храм».

Ми вважаємо, що вшанування пам’яті про Пучкова Володимира Юрійовича видатного поета, головного редактора газети «Вечерний Николаев», яскравої особистості що завжди стояла на захисті інтересів збереження природи Кінбурна та його заповідних об’єктів це важлива складова еколого-освітньої роботи та виховання молоді, яка відповідно сприятиме формуванню засад і принципів збереження прекрасних природних об’єктів та оселищ Кінбурнської коси  в наступному мирному періоді. А зараз це насамперед збереження пам’яті про патріотів заповідного Кінбурна, до числа яких беззаперечно входить і наш шанований та неповторний Володимир Юрійович.

PS. Замість нього надаємо частину спогадів про Кінбурн, його жителів  не менш чудової та талановитої дружини поета – Катерини Іванівни Наточої:

«…Цікавим було наше знайомство з бабою Мариною – колишньою рибалкою, у якої ми зупинялися ще з самого початку наших Кінбурнських відпусток. Часто вечорами бабуся розповідала про своє нелегке життя та про життя на хуторі. У кожній хаті тут була своя історія, і не завжди із щасливим кінцем. Колись Марина працювала в риболовецькій бригаді, де її чоловік був бригадиром. Коли чоловік трагічно загинув під час шторму в морі, Марина зайняла його місце. Важко навіть уявити, як молодій жінці доводилося жити без підтримки, працювати на рівні з чоловіками, (ще й виконувати плани), керувати, піднімати своїх дітей, годувати, господарювати. Коли здоров’я уже не дозволяло мірятися силою з морською стихією, Марина забрала з собою свій баркас і поставила його в кінці свого городу на лимані. (Таких дерев’яних баркасів, як свідків минулої епохи я, Василь Чаус, пам’ятаю декілька по березі лиману , один довго стояв на ставнику Мехеди , додаючи якоїсь своєрідної атмосфери берегу , допоки він не розтягувався туристами або не був підпалений дрібними  недалекими шибенниками 2000 років).

– Хлопці, не куріть там, баркас мені спалите! – кричала баба Марина командним бригадирським голосом, бо дійти туди вона вже не могла, дуже боліти ноги.

Насправді, від того баркаса залишився один скелет, його вже засипало піском та мушлями, крізь гнилі дошки проривався бур’ян. Але для бабусі це були спогади про нелегке її колишнє життя і найдорожче, що від нього залишилось.

Доля баби Марини – не єдина така на Кінбурнському півострові. Не поодинокі випадки, коли чоловіки ставали жертвами стихії, а жінкам доводилося важко працювати, адже цей клаптик суші майже відрізаний від благ цивілізації, був жорстким для життя.  Сподіватися можна було лише на свої сили. Можливо, у будь-кого ця розповідь старенької рибалки викликала б лише співчуття, та і все. Але в душі поета Пучкова вже визрівала нова розповідь про жіночу драму.

Одного разу ми з ним пішли за ягодами ожини. Смачних ,ягід набрали, але ключі зарості чіплялися за наш одяг, подряпали руки і ноги – ще та прогулянка! Але кому б спало на думку пов’язати колючу ожину з долею тієї ж баби Марини або інших жінок зі схожою долею?

А невдовзі була написана поема “Ожина” (таким незвичним іменем Володимир Пучков назвав свою героїню).

Можна було б розповісти ще чимало історій. Думаю, що не всі  задумки митця були реалізовані. Адже Кінбурн – це невичерпне джерело для творчості поета Володимира Пучкова, місце, що надавало йому силу.

Катерина Наточа,  Науково-дослідний відділ НПП

За  допомогою  аналізу інформації зі супутників  Sentinel 2, Landsat 8, 9, MODIS Aqua, Modis Terra, VIIRS NOAA 20, VIIRS NOAA 21, VIIRS Suomi SNPP  у 2025 році науковцями НПП “Білобережжя Святослава” продовжено роботу по моніторингу пожеж на території Кінбурнського півострова (в межах Миколаївської області). За даними дистанційного зондування Землі на території НПП внаслідок військових дій з 2022 року по лютий 2025 року (включно) зафіксовано 426 пожеж (в тому числі 13 пожеж у 2025 році), загальна площа згарищ складає 9739,12 га, всього за військовий період (разом з повторами) пошкоджено 7183,90 га особливо цінних земель. З них лісові культури, природні ліси та чагарники склали 3596,03 га.

Науково-дослідний відділ та відділ служби державної охорони НПП “Білобережжя Святослава”

19 лютого відзначається Міжнародний День захисту морських ссавців (англ. World Whale and Dolphin Day), який був заснований у 1986 році Міжнародною китобійною комісією (англ. International Whaling Commission – IWC). В 1982 році в IWC відбулось голосування за повну заборону китобійного промислу, яка набрала чинності 19 лютого 1986 року.

У зв’язку з цим щороку 19 лютого відзначають також Всесвітній день китів (англ. World Whale Day). Іноді екологічні організації різних країн спільно присвячують цей день захисту будь-якого виду ссавців, над яким нависла загроза знищення. Іноді цей день відзначається у кожну третю суботу лютого.

В рамках відзначення цієї екологічної дати відбувся лекційний виступ Чауса В.Б., начальника науково-дослідного відділу НПП «Білобережжя Святослава» «Збереження дельфінів. Регіональний, неформальний та особистий погляд», в якому було окреслено деякі питання роботи парку що пов’язані з цим напрямком.

Морські ссавці – це група водних і напівводних ссавців, що постійно або тимчасово мешкають у морській воді, або залежать від неї для отримання їжі. Ця категорія охоплює декілька груп тварин: кити, дельфіни, сирени (ламантини і дюгоні), ластоногі (справжні тюлені, вухаті тюлені і моржі), два види видр (американська видра і калан) та білий ведмідь. Всього на Землі збереглося 119 видів морських ссавців.

Серед китоподібних на сьогодні у морських водах України є три види –дельфін афаліна, дельфін звичайний та вид з негарною назвою – морська свиня (але є на його і наше щастя більш милозвучні назви: фоцена, азовка, пихтун, і вже не такі милі як чушка, мутур).

На акваторіях національного природного парку «Білобережжя Святослава» головним чином зустрічаються два види дельфінів. Для нас звичайними є дельфін афаліна, та ендемічний вид, дельфін що має високий міжнародний охоронний статус – морська свиня (азовка, фоцена). Морська свиня – це постійний гість наших водойм, навіть можна сказати, що це для нашої зони основний вид дельфінів. Дельфін звичайний або білобочка є найбільш поширеним в Чорному морі, але у нас він зустрічається дещо рідше.

До речі, я акцентую увагу на можливості та необхідності зміни підходу до назви виду – морська свиня. Якщо ми називаємо цей дикий природний прекрасний вид назвою того виду, який ми вирощуємо для нашого традиційного та буденно-повсякденного споживання, то на мій погляд, формуємо і відповідне відношення до представників цього виду. Зупинюсь на мовному аспекті: реальний зміст слова становить його лексичне значення тобто це зміст слова, закріплений у свідомості людей, він стає зв’язком певного звучання з певним об’єктом, явищем дійсності, поняттям, дією. Лексичне значення – продукт мислення гомо сапієнс, тобто людини розумної. Слово здатне називати не лише предмет чи явище, а й поняття. І в свою чергу, будь-яке поняття закріплюється у слові і виражається словом. В українській мові слово свиня означає, насамперед, вид тварини, але разом з тим воно має декілька не зовсім позитивних сполучень та негативних контекстів: брудний як…, чавкаєш як…, діяв як… У суті цієї загальноприйнятої назви – морська свиня, навіть на жаль в наукових колах, також є відголоски минулого промислу на цей вид, де тварина сприймалась як звичайних харчовий об’єкт. Місцеві жителі Кінбурна розповідали, як в 40-60 роки минулого сторіччя топили жир таких дельфінів, які досить часто потрапляли в рибальські сітки, і зрозуміло ніхто їх вже з них не виплутував. До речі, деякі рибалки і зараз негативно вважають їх конкурентами під час промислу хамси.

Разом з тим, доброю (нейтральною), милозвучною та прийнятною і в наукових колах є також синонімна назва цього виду дельфінів – «азовка», Але, але як вже доведено, в Чорному морю є два стада дельфінів цього виду – Чорноморське ї та Азовське, і взаємні міграції їх можливі, але поки ще не досить добре вивчені.

Окремо зроблю наголос для любителів тверджень, що назви мають глибокий, обґрунтований та історичний зміст. Для прикладу трішки далекої історії з цього питання. Морська свиня (лат. Porcus Marinus) було ім’ям, що давалося різноманітним морським чи містичним створінням протягом історії. Перші згадки про ‘морську свиню’ можна простежити аж від Давньої Греції. У цьому контексті назва інтерпретована як ‘фоцена’, що має переклад тюлень, оскільки фоцена й свиня мають круглясту форму тіла. Деякі класичні вчені, на мій погляд, правильно вважають, що латинське ‘поркус’ описувало хрюкання даної тварини, а не фізичну схожість до свині. До речі, звідси ще одни назва виду – «пихтун», що походить від слова пихтіти. Морські свині як створіння з’явилися в Carta marina, а також були зображені в супутніх до неї деревних різьбах, як фантастичні звірі з чотирма драконовими лапами й одним оком у пупку. Давня карта (Carta marina) розміщувала цих створінь у водах на південь від Ісландії (де дельфінів-азовок точно не бачили, на відміну від тюленів та китів.

Додаткові свідчення з 16-го та 17-го століть виокремили морську свиню від більш звичних морських створінь. Тварин описували такими, які «мають голову, як у кабана, зуби, та бивні як у кнура» (що також не відповідає ні зовнішньому вигляду, ні характеру поведінки цієї милої тваринки. За цими свідченнями, морські кабани подорожували в зграях із сотень особин. Вже сучасний натураліст Джон Рей чітко стверджував, що морська свиня і тюлень були одним і тим самим, і я також з ним в цьому майже повністю погоджуюсь. Закінчуючи цей лінгвістично-історичний відступ скажу: зрозуміло, що збереження дельфінів напряму (має насамперед морально-естетичне значення) не залежить від їх назви, воно точно залежить від більш реальних впливів. В кожен період це були різноманітні основні фактори негативного впливу. Станом на 2019 рік загальна чисельність дельфінів у Чорному морі оцінювалася щонайменше в 253 тисячі особин. Про це йшлося у звіті міжнародної ініціативи ACCOBAMS, дослідження проводилися за підтримки Європейської комісії. З них 100 тисяч особин – це дельфіни-білобочки, морські свині – також 100 тисяч, і біля 50 тисяч було афаліни. Довідково: до 60-х років минулого сторіччя в Чорному морі нараховували загалом більше 1 млн. дельфінів.

Причинами зміни (зменшення) чисельності був, зрозуміло, насамперед промисел дельфінів (до 1966 року – в Радянському Союзі, до 1983 року -у Туреччині). В наступному негативами зміни стали: випадкова загибель у рибальських сітках, зменшення кормових ресурсів, нагромадження полютантів, епізоотії. Також, на депопуляцію дельфінів впливають екстремальні гідрометеорологічні умови, пов’язані зі зміною клімату. В період активного розвитку сільського господарства та рисосіяння на Херсонщині здійснювалось забруднення води пестицидами та солями важких металів. Відбувалися масові замори під кригою під час холодних зим в Азовському морі і Керченській протоці. Зараз до цих негативних впливів на чисельність додались військові дії, викликані агресією Російської Федерації та пов’язані з ними наслідками. Загальна кількість втрат всіх видів дельфінів в Чорному морі, задекларована начальником науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Русєвим І.Т., складає 130 тисяч особин. Однак, ця цифра викликає дуже і дуже обґрунтований сумнів у фахівців, Але жертви серед морських ссавців безперечно є і вони, на жаль, досить значні.

Що стосується регіонального та особистого погляду на деякі аспекти охорони виду, нашого виду – дельфіна-фоцени, в подальшому закликаю екогромадськість називати цей вид тільки так. Багато з місцевих жителів Очаківщини, зокрема Кінбурнської коси, могли його бачити наочно. Це порівняно невеличкий дельфін з довжиною тіла 1.2 метри рідко до 1.8 метри , середньою масою 20-30 кілограмів. Тримається вид переважно прибережної зони, харчується донною рибою (переважно бичками), за нею може зануритись до 70-75 метрів, а в період значних скупчень хамси, кільки, атерини переходить на ці види риб. Зрозуміло, що всі дельфіни живородні, малята народжуються хвостиком вперед, вигодовують їх молоком. Це загальновідомий начебто факт, але він по іншому сприймається, коли це бачиш на власні очі. Також згадую, як у 2009 році я вперше брав участь в розтині тіла загиблого дельфіна і мене вразила велика схожість та ідентичність цієї на зовнішній вигляд риби з нашим людським глибоким внутрішнім змістом.

Особисто мені поталанило, що за характером своєї діяльності я мав можливість під час проведення охоронних заходів та рейдів досить часто спостерігати дельфінів на їхніх щасливих акваторіях, координувати та висвітлювати операції по спасінню та переміщенню дельфінів на безпечні морські простори. Були і сумні моменти, коли доводилось знаходити та фіксувати тіла загиблих особин та вносити ці дані в міжнародну платформу OBIS. Але трохи хочу зупинитись на особистій участі в деяких, на погляд читача, можливо нудних заходах та нарадах, які стосувались заходів по збереженню малих китоподібних.

Одна із перших таких нарад відбулась у 2016 році в Мінекології після того, як екологічна спільнота підняла питання законності функціонування дельфінаріїв та можливим широким їх закриттям по всій Україні. На нараді були присутні керівники Міністерства, директор Інституту біології південних морів, член- кореспондент НАН України Александров Б.Г., представники дельфінарію «Немо», представники зацікавлених громадських об’єднань. Розглядалось питання про проведення реабілітації (відновлення природних навичок) дельфінів, що перебували в дельфінаріях в стані неволі. Реабілітація відповідно до ратифікованих міжнародних конвенцій повинна була проводитись в спеціальних центрах, яких на той, як до речі і в нинішній час в Україні, не існувало і не існує. Варіанти реабілітації наших дельфінів в діючих центрах реабілітації в Туреччині або Греції були дуже вартісними, називалась цифра кошторису від 200 тисяч доларів за одну особину реабілітованого дельфіна. Тому на запитання заступника міністра; чи є умови для проведення реабілітації у нас і чи готові приморські національні парки брати участь в реабілітаційних заходах, у мене була наступна відповідь, що природні умови є, а організаційних немає, ні в Білобережжі, ні в інших парках, але при прийнятті комплексних рішень та відповідного фінансування для їх спорудження, зрозуміло що так, будемо брати участь.

Наступна знакова подія відбулась 16 листопада 2017 року, коли національний природний парк «Білобережжя Святослава», Кінбурнську косу відвідала група провідних науковців, спеціалістів з морської біології України в складі члена-кореспондента НАН, директора Інституту морської біології Александрова Б.Г., доктора біологічних наук Міхальова Ю.О., директора інституту рибного господарства Бушуєва С.Г., експерта ветеринарної медицини, члена міжнародної асоціації акваріумів та дельфінаріїв Маркалова М.М. В чудовій вітальні причального господарства Миколаївського морського порту відбулась пленарна частина семінару, на яку було запрошено широке коло працівників наших заповідних об’єктів. Актуальність семінару визначалось тоді ще тим, що протягом 2017 року на акваторіях Дніпро-Бузького та навіть Бузького лиманів зафіксовано ряд фактів нетипової поведінки цих тварин та досить численні випадки їх загибелі. Метою семінару була організація дієвого моніторингу на рівні первинної ланки та запровадження єдиних методичних підходів в цьому напрямку, фахівцями розроблено спеціальну анкету та доведено порядок її заповнення. Із особистого – це справді був захід, де в питанні моніторингу виступили найкращі фахівці України і з кожним з них особливо після семінару у мене склалися найкращі професійні та людські відносини.

Також знакова нарада відбулася вже в 2018 році в місті Одеса. Проводив її ДП «Центр екології моря». На нараді вирішувались питання гармонізації охорони малих китоподібних і промислового лову. Для мене особисто завжди самим безпечним для дельфінів, і як показала практика, був і є ставниковий спосіб лову, за збереження якого як традиційного способу вилову я також постійно виступав в рамках виконання Положеня про національний парк та й зрозуміло в аспекті збереження дельфінів. Трохи технологічної інформації: при формуванні направляючого крила ставника розміром ячеї до 50 мм ставник не становитиме ніякої загрози для середнього дельфіна, всі інші сітки з розміром ячеї більше 65-70 мм можливо до 300 мм калканових сіток є смертельною небезпекою для дельфінів, особливо фоцен. Я виступав на нараді, як приклад навів інформацію про затримання очаківських рибалок поблизу мису Тарханкут, в сітках яких знайшли свою загибель більше сорока особин дельфінів – фоцен. Запропонував; якщо насамперед ми виходимо з позицій збереження цих рідкісних видів, то повинен бути встановлений повний контроль за ловом, шляхом постійного онлайн спостереження за процесом установки сіток та вибіркою улову, обладнання хоча б спочатку сейнерів датчиками звукової фіксації крику дельфіну, який частішає та посилюється при потраплянні тварини в сітку, та встановлення чіткого алгоритму дій та організаційно-технічна можливість рятування дельфіна бригадою рибалок при розташуванні сейнера поблизу лав встановлених риболовецьких сіток. Зрозуміло, що такі мої кардинальні пропозиції були не сприйняті не тільки представниками риболовецької спільноти а й навіть деякими колегами.

В 2019 році мені довелось стати модератором дискусії, на тему: «Збереження китоподібних Чорного і Азовського морів» – організатор МБО «Екологія-Право-Людина». В нашому заході взяли участь представники профільних наукових установ, спеціалісти з Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Українського наукового центру екології моря, установ природно-заповідного фонду та інш. В ході дискусії було розглянуто ряд проблем, що впливають на охорону та відтворення популяції китоподібних в Чорному і Азовському морях, в тому числі перспективи створення центру реабілітації дельфінів на базі підсобного господарства «Ягорлик». Ще до початку цього заходу я з Павлом Гольдіним д.б.н., який є зараз одним із провідних фахівців – знавців дельфінів в Україні, провели достатньо ґрунтовний натурний огляд як споруд колишнього Ягорлицького господарства, так і системи штучних озер. Висновок експерта був наступного характеру: для реабілітації дельфінів-афалін глибина та площа озер може бути недостатньою, а для фоцен та білобочок досить обґрунтована та прийнятна. Також хочеться згадати, що разом та завдяки шановному доктору Павлу Гольдіну на території парку було організовано моніторинг дельфінів за допомогою фіксації звукових сигналів датчиками ехолокаторами які дозволяли відслідковувати переміщення дельфінів на морській акваторії парку.

Згадаю також стільки сподівань і надій було, коли в кінці того ж 2019 року прийнято постанову КМУ по передачі Міндовкілля, а в наступному вже нашому парку території та споруд Ягорлицького господарства площею майже в сім гектарів для створення Центру реабілітації дельфінів. Вже 20 квітня 2020 року було заплановано проведення комплексної виїзної наради безпосередньо у нас в НПП«Білобережжя Святослава» за участю представників міністерства та профільних зацікавлених установ. Але переформовування влади в Україні, зміни в складі нашого міністерства, епідемія КОВІДу дещо уповільнили процес створення Центру. А вже 24 лютого 2022 року, війна на жаль його повністю зупинила. Маючи ще надію на швидке звільнення території Кінбурнської коси, нами в 2022 році було розроблено проектні пропозиції для одержання міжнародного гранту на створення Центру моніторингу, охорони та реабілітації малих китоподібних «ЯГОРЛИК». З гіркою іронією кажу, що зараз ми б не знали, що робити якщо б проект пройшов (початок його реалізації передбачав 1 січня 2023 року).

Підсумовуючи сказане хочу наголосити, що хороших і правильних ідей по збереженню дельфінів у нас вистачає, головне, щоб знайшлись кошти та енергія для їх практичного втілення. Але невід’ємною умовою цього є досягнення Миру! Миру – що є однаково бажаним як для нас людей, так і для наших братів по класу – дельфінів, яких ми повинні не тільки оберігати та ще й гарно називати.

Чаус Василь, начальник науково-дослідного відділу НПП