До Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням і посухою (17 червня).

17 червня світова наукова спільнота та природоохоронні інституції відзначають Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Цей день, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994 року у зв’язку з прийняттям Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), актуалізує глобальну проблему деградації засушливих земель.

Для території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та всього Північно-Західного Причорномор’я ці процеси є одними з найбільш критичних екологічних викликів сучасності, адже, південний регіон України (зокрема Миколаївська, Херсонська та Одеська області) історично належить до зони ризикованого землеробства через дефіцит вологозабезпечення. Проте в останні десятиліття процеси аридизації (висушування клімату) набули загрозливих темпів. Ключовими чинниками опустелювання на Півдні України є кліматичні зсуви – стрімке зростання середньорічних температур, збільшення кількості днів із критичними температурами (понад 30 °C) та нерівномірний розподіл опадів; гідрологічний дисбаланс – зниження рівня ґрунтових вод та обміління малих річок; антропогенна деструкція – надмірне розорювання земель, яке призводить до порушення оптимального співвідношення між степовими, лісовими та аграрними угіддями. Катастрофічні зміни в екосистемах регіону ще більше посилилися після руйнування Каховського водосховища, що докорінно змінило мікроклімат і гідрологічний режим усього Нижнього Дніпра та прилеглих територій. Як наслідок, спостерігається руйнування структури ґрунтів, посилення дефляції та трансформація типових степових екосистем у напівпустельні комплекси з низьким рівнем біопродуктивності.

Національний природний парк «Білобережжя Святослава», розташований на Кінбурнському півострові, є унікальним об’єктом у контексті вивчення та стримування опустелювання. Піщаний масив парку входить до складу Нижньодніпровських піщаних арен – специфічних геоморфологічних утворень, що надзвичайно чутливі до будь-яких зовнішніх впливів. Екологічна стабільність екосистеми Кінбурна тримається на двох факторах:

1. Псамофітна рослинність: Специфічні рослинні угруповання (чебрець дніпровський, ковила дніпровська, осока піщана тощо), які своїми кореневими системами фіксують рухомі піски та формують первинний гумусовий горизонт.

2. Прісноводні гідрологічні «лінзи»: Підземні води, що залягають близько до поверхні й живлять реліктові дубово-березові гаї (Волижин ліс, Ковалівська сага) та унікальне орхідне поле.

Тому, будь-яке суттєве порушення рослинного покриву на піщаних аренах запускає лавиноподібний процес дефляції. Вітер швидко оголює нижні шари ґрунту, перетворюючи фіксовані рослинністю території на рухомі кучугури (дюни), що призводить до локального опустелювання.

На сьогоднішній день наслідки військового екоциду є каталізаторами деградації земель. За період повномасштабного вторгнення екосистеми Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зазнали безпрецедентного навантаження внаслідок бойових дій. Масштабні лісові та степові пожежі, спричинені обстрілами, знищили тисячі гектарів рослинного покриву. З наукової точки зору, наслідки цих пожеж є каталізатором опустелювання, адже, термічна деструкція ґрунту – вигорання органічної речовини у верхньому шарі піску повністю позбавляє його зв’язності, ксерофітизація флори – на згарищах відбувається заміна типових природних видів на агресивні ксерофіти  та рудеральні види, активація вітрової ерозії – оголені після пожеж піщані масиви стають беззахисними перед сильними морськими вітрами, що посилює пилові бурі та рух пісків углиб півострова.

Збереження біологічного різноманіття Національного природного парку «Білобережжя Святослава» в епоху глобальних кліматичних змін та воєнних викликів, що призводить до  прогресуючого опустелювання, вимагає консолідації зусиль науковців, освітян та громадськості. Зупинити опустелювання –  означає зберегти унікальний генофонд причорноморського степу для майбутніх поколінь.