Нові вірші чудового поета – нашого земляка – прямують до Збірки
Продовжую розповіді про вплив поезії на людину, на її образ мислення та поведінки в аспекті збереження природи. Взагалі роль художніх творів, наважусь ще раз повторитись, на мою суб’єктивну думку, у формуванні виваженого, толерантного та дбайливого відношення до вразливої природи була і є безцінною. Література в різних її формах, навіть в наш сучасний іншоформатний, дуже далекий від поезії період, але все таки якщо вона справжня та якісна, не просто знайомить нас з природою, з якимось цікавим місцем, територією, почуттями від єднання з цим світом. Поетична література надає ще більшу можливість емоційно злитись з природним світом, відчути свою відповідальність за хід його живого ритму та ідентифікувати себе як органічну частинку цього природного світу. Тоді напевне ще краще людина усвідомлює та розуміє проблему збереження цього вразливого середовища, тобто у неї з’являється намагання зберігати не якийсь абстракт а світ який є і частинкою особистості, свого існування. Поети, письменники в своїх творах напряму можуть навіть не закликати : зберігайте, бережіть, не вбивайте – вони просто роз’яскравлюють, романтизують якісь чудові місця, явища а вже читач, думаючий читач робить для себе якісь висновки та приймає рішення що потрібно любити та й відповідно зберігати цей край.
В нашому, кінбурнському, випадку – любити та зберігати березові ліси, вільхові саги, ковилові приморські степи, орхідні поля та й представники тваринного природного світу ні в чому – то особливо й не завинили щоб нищити їх так просто ради забави. Взагалі Кінбурнській косі, Кінбурну поталанило, що до таких її захисників – популяризаторів відносилась і на щастя ще відноситься ціла плеяда творчих особистостей, про деяких з них я вже писав раніше.
Зараз хочу представити ще одного неординарного поета, легенду нашого краю Зіньковського Юрія Васильовича. Що Юрій Васильович, так би мовити людина з іншої планети, мені здавна вважалось та й односельці про це шанобливо казали, пам’ятаю ще хлопчаком -школярем часто зустрічав його задумливого, загорілого та гарного на березі нашого Великого Лиману. Вже через декілька років, познайомився з творчістю поета яка присвячена в основному нашому рідному краю. Особисте наше знайомство відбулося набагато пізніше і що символічно в приміщенні очаківської друкарні. Потім працюючи в регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса» мав честь запрошувати поета до участі в наших різноманітних літературних заходах. Додало теплоти нашому внутрішньому взаєморозумінню, також наше шанобливе ставлення до творчості прекрасного поета Еміля Январьова, якого Юрій Васильович вважає за свого поетичного вчителя і вірші якого обов’язково увійдуть до поетичної збірки про яку я скажу далі.. Зараз, в період сучасного кривавого лихоліття, здавалося точно не до віршів, поезії але Юрій Васильович спростував це твердження своїм талантом, своєю творчістю, своїми новими віршами, зрозуміло обпаленими вже на жаль війною, Багато з цих поезій мене і сподіваюсь вас шановні читачі розчулить до глибини душі. В квітні цього року мав честь особисто завітати до відомої куцурубчанам садиби поета в і розповів йому про плани видати збірник поетичних творів про наш Очаківський край, Великий лиман, Кінбурн, Чорне море як теплу згадку про минулі мирні часи та віру що ще щось з тих часів може ще й повернеться. Дуже вдячний Юрію Васильовичу за те що він з радістю, прийняв мене та надав для цього збірника ряд своїх творів і я дозволю собі на вашу приємність та розсуд винести його новий вірш «Кінбурн».
Також звертаюсь до читачів, жителів Очаківщини – шануйте поезію, любіть природу, надсилайте для збірника «Надморської поезії» свої вірші, вірші-твори своїх знайомих і навіть не знайомих поетів, які писали про наш чудовий край. Вимога ще тільки одна для розміщення в Збірнику твору : написано щиро та талановито. Наш рідний край, наш Лиман та море та й читачі на це точно заслуговують.
Чаус Василь, Кінбурнська коса, Білобережжя…
КІНБУРН
Ті місця уже пам’яті віддані,
То ж вона від того, наче сіль…
Хижаки завелися на Кінбурні –
І не стало життя на косі.
Розлетілись, розбіглись, вибули
Ті, хто жив на тій тихій землі,
Кінцем світу для них стали вибухи,
Від яких всі подались в світи.
Бо і там, у маленькому закутку,
На прадавній землі і воді
Не було вже ніякого захисту
І в найменших істот у біді.
Але ж правда, мабуть, й не версія,
Що святе не буває пустим,
І на Кінбурн все кінбурнське повернеться,
Щоб рости, зеленіти й цвісти.
Адже там до піщинки останньої
Й до останньої краплі води
Заповідні і флора, і фауна
Заповідані нам назавжди.
І ніколи не стане лиш спомином
Ця коса, що краса на віки,
Що лиманом і морем цілована
Одночасно в обидві щоки.
Зіньковський Юрій
Екскурс в історію збереження унікального витвору природи-озера Солонець-Тузли
Дивовижне і цілюще озеро Солонець -Тузли розкинулося між селами Рибаківка та Тузли Миколаївського району Рибаківської СТГ. Його назва походить від тюрського tuz – “сіль” або турецького tuzlu – “солоний”. Знаходиться воно в шести сотнях метрів від Чорного моря і на відстані 1,5 км від Березанського лиману. Виблискує озеро рівною гладдю, коли йдуть дощі та сніжиться кристалами солі пекучим літом, коли вода випаровується. Воно справді схоже на засніжену рівнину, це чудо-озеро, серед гарячого південного степу. Ноги провалюються в сніговий покрив солі по коліно, а там – в’язкий чорний мул, сапропель, а сліди відразу ж заповнюються ропою. Цю місцину здавна люди використовували, як для добування «білого золота» – солі, так і для лікування важких хвороб. Історики стверджують, що на протязі 1882-1915р. тут було здобуто близько 725 000 пудів солі. Вже сучасні вчені визначили, що ропа тут хлоридно-сульфатно- гідрокарбонатнанатрієво-магнієво-кальцієва. А ось аналізи Українського науково- дослідного інституту дитячої курортології та фізіотерапії, відповідно до листа № 01-12/470 ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології міністерства охорони здоров’я України» щодо природних лікувальних ресурсів озера Солонець-Тузли від 13.08.2020 року, також підтверджує цілющі лікувальні властивості солі, ропи та грязей чудесного озера. Тож недаремно у 2009 році ця унікальна територія ввійшла до складу новоствореного національного природного парку «Білобережжя Святослава», Указ про створення якого був підписаний Президентом України. До складу Парку ввійшли території Очаківського та Березанського районів Миколаївської області на площі більше 35 тисяч гектарів. В 2012 році запрацювала адміністрація Парку, були створені всі відділи та 4 природоохоронні науково-дослідні відділення, серед них – і Рибаківське, що опікувалося саме територією озера та прилеглих до акваторії ділянок. Активно проводилися еколого-освітні, наукові та природоохоронні заходи,http://www.ochakiv.info/articles/5153641115680768, дослідження, акції, http://www.ochakiv.info/articles/5640311980163072 зустрічі, конференції, навчання. Але разом з цим, висока антропогенна навантаженість влітку відпочивальниками з усіх куточків України та з найближчих курортних селищ Рибаківка та Коблево, створювало напружену ситуацію не тільки з накопиченням відходів. Також викликало обґрунтоване занепокоєння можливість забруднення каналізаційними стоками суміжних з територією озера, що увійшла до складу НПП «Білобережжя Святослава», низинних ділянок, а через них і основної частини самого озера з втратою лікувальної цінності його столітніх покладів.http://www.ochakiv.info/articles/5682135155343360 Для покращення санітарного стану парку працівники НПП «Білобережжя Святослава», разом з волонтерами, регулярно організовували екологічні акції з прибирання, такі як «Чисті пляжі», «День Великого Лиману», «Міжнародний День Чорного моря», «Зробимо Україну чистою» та «Солоне прибирання». Збереження та розмноження озерної та приозерної флори та фауни – важливі задачі, які ставить сьогодення перед екопрацівниками. Для цього співробітники відділу охорони та наукового відділу докладали максимальних зусиль для створення комфортних умов для існування та розмноження місцевих видів фауни. Це спорудження штучних острівців, шпаківень, совятників, нір, гнізд для проживання та гніздування коловодної орнітофауни, виготовлення та встановлення годівниць та інш. Також, важливими природоохоронними є попереджувальні заходи, серед яких проведення роз’яснювальної роботи серед місцевого населення та відвідувачів унікального куточка південних степів – цілющого озера Солонець –Тузли, встановлення інформаційних табличок та попереджувальних знаків. І над цими завданнями завжди ефективно працювали робітники парку.
Сьогодні, коли жорстока війна спалює все на своєму шляху, це унікальне та чудове озеро залишається єдиною не окупованою територією парку, адже Кінбурнський півострів страждає та горить від агресора. І сьогодні, як і в попередні довоєнні роки, працівники національного природного парку «Білобережжя Святослава» продовжують охороняти, вивчати, прибирати цю маленьку перлинку нашого південного степу, як солону сльозинку зраненої України. Численні наукові дослідження, природоохоронні заходи, екологічні акції по прибиранню та благоустрою території, – все це повсякденна робота співробітників, які обрали своїм покликанням збереження природи для наступних поколінь вільних українців!
Фото з архівів НПП “Білобережжя Святослава” оз. Солонець-Тузли
Робоча зустріч заради сталого майбутнього
Днями у місті Південне (Одеська область) відбулась важлива робоча зустріч В.о.директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Вікторії Іванівни Петренко та начальника Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Володимира Володимировича Шалаєвського з Головою громадської організації “Майбутня платформа сталого розвитку” Андрієм Володимировичем Подоличем та Радником голови Коблівської сільської територіальної громади Володимиром Петровичем Киливником.
Обговорення стосувалося співпраці у широкому впровадженні спільних проєктів у сфері охорони довкілля, розвитку місцевих громад та реалізації 17 Цілей сталого розвитку ООН. Також окреслено напрямки взаємодії між учасниками, а саме – охорона природних ресурсів та біорізноманіття Причорномор’я, розвиток екологічного туризму та зеленої економіки; участь молоді в спільних екопроєктах та освітніх ініціативах; залучення міжнародної технічної допомоги та грантового фінансування. У співпраці та єдності – наша сила! Разом до Перемоги!
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
З Днем Української Державності!
Сьогодні, 15 липня, працівники національного природного парку «Білобережжя Святослава» відзначили День Української Державності, адже українська традиція державотворення має тисячолітню історію, і саме 15 липня 988 року Київським князем Володимиром Великим відбулося Хрещення Русі. Так, прослухали звернення Президента України до Українського народу, встановили Державний Прапор України на офісній будівлі парку. Також співробітникам Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення, які вдало пройшли випробувальний термін, вручені посвідчення, сьогодні вони з гідністю охороняють територію озера Солонець-Тузли, що в Коблівській ТГ. Добрим словом подяки згадали і наших співробітників, які раніше були охоронцями та захисниками природи, а з початку російського вторгнення, стали мужніми воїнами і захисниками нашої держави і її територіальної цілісності. Адже в нашому національному природному парку «Білобережжя Святослава» їх десять.
Дякуємо нашим захисникам за мужність, відданість і любов до рідної землі та нашої Державності! Слава Україні! Героям Слава!
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
Відбулось нагородження працівників НПП “Білобережжя Святослава”
Нагородження кращих працівників національного природного парку «Білобережжя Святослава» до Дня працівників природно-заповідної справи, яке щорічно відзначається в Україні 7 липня, відбулося на святкових зборах трудового колективу. Майже 20 співробітників нашої установи відзначені Почесними Грамотами та Подяками від НПП «Білобережжя Святослава» за сумлінну працю та професіоналізм. Також під час проведення в м.Київ фестивалю «ПаркФест: там, де говорить природа», що організовано Міндовкіллям, було гідно відзначено працівників нашого Парку – вручені Почесні Подяки Міністра начальнику Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Володимиру Шалаєвському та науковому співробітнику науково-дослідного відділу Євгенію Касьянову. Тож ще раз вітаємо всіх співробітників Парку з професійним святом та дякуємо за щоденну працю навіть в надскладних умовах, вірність справі та витримку! Нехай ваша відданість справі примножує природну красу України!
Зі святом, колеги!
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
Зі Святом Вас!
НПП “БІЛОБЕРЕЖЖЯ СВЯТОСЛАВА” вітає усіх працівників установ природо-заповідного фонду, науковців, екологічних активістів і всіх, хто присвятив життя заповідній справі з професійним святом – Днем працівника природно-заповідної справи!
Указом Президента України від 18 серпня 2009 № 629 установлено професійне свято – День працівника природно-заповідної справи, яке відзначається щороку 7 липня.
Природно-заповідний фонд держави охороняється законодавством України як національне надбання, для якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Головне завдання кожного працівника природно-заповідної справи – охорона та збереження ресурсів природи, культурної та історичної спадщини для майбутніх поколінь. І це все можливе лише шляхом заповідання еталонних природних ділянок, які представляють усе багатство флори і фауни конкретного регіону та національно цінних культурно-історичних обєктів.
Робота надзвичайно важлива та неоціненна, до якої входить збереження унікальних екосистем, вивчення та дослідження природних процесів, попередження вимирання видів і боротьба з негативним впливом на довкілля, а також формування екологічної свідомості серед населення.
Ми з Вами проводимо дуже важливу роботу у сфері збереження природно-заповідного фонду. Саме зберігаючи природу, як основу нашого буття, ми бережемо нашу країну задля нашого спільного майбутнього.
На жаль, сьогодні наша країна потерпає від ворожих обстрілів, внаслідок яких зруйновано багато цінних заповідних територій. Саме тому природно-заповідна справа в Україні є одним із найважливіших пріоритетів державної політики.
Особливу подяку в цей день висловлюємо тим працівникам, які раніше були охоронцями та захисниками природи, а з початку російського повномасштабного вторгнення, стали мужніми воїнами і захисниками нашої держави і її територіальної цілісності. В нашому національному природному парку «Білобережжя Святослава» їх десять.Дякуємо нашим захисникам за мужність, відданість та любов до рідної землі!
Щиро вітаємо всіх, хто присвятив своє життя збереженню природи та природних багатств нашої країни. Бажаємо міцного здоров’я, натхнення, успіхів у роботі та сил для подальшої плідної діяльності на благо природи та нашого спільного майбутнього! Нехай ваша відданість справі примножує природну красу України!
Бажаємо натхнення, енергії та підтримки від кожного українця,миру, добра, злагоди та ПЕРЕМОГИ НАД ВОРОГОМ!!!
Слава Україні! Героям слава!
З Повагою,
Колектив НПП “Білобережжя Святослава”
Участь у круглому столі на тему “Розвиток природно-заповідної справи на Миколаївщині: виклики та перспективи”
Напередодні Дня працівників природно-заповідної справи для НПП «Білобережжя Святослава» були насичені яскравими зустрічами та приємними подіями. Так, 4 липня відбувся круглий стіл на тему: «Розвиток природно-заповідної справи на Миколаївщині: виклики та перспективи», що пройшов у Центральній міській бібліотеці м.Миколаєва ім. М. Л. Кропивницького. У заході взяли участь представники установ природно-заповідного фонду, органів влади, екологи, науковці, громадськість Миколаївщини.
Звіт про діяльність Національного природного парку «Білобережжя Святослава» представила учасникам круглого столу в.о.директороа Вікторія Петренко. Також значна увага була приділена питанню фіксації шкоди, завданої довкіллю внаслідок повномасштабного вторгнення росії екосистемам Кінбурнського півострова, про що доповів Андрій Кузюк, в. о. першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу. Під час заходу були вручені Почесні грамоти Миколаївської ОВА в.о директору НПП “БІлобережжя Святослава” Вікторії Петренко, начальнику Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення Володимиру Шалаєвському за вагомий внесок у збереження природної спадщини Миколаївщини. Щиро вітаємо з заслуженою нагородою та бажаємо міцного здоров’я, натхнення, успіхів у роботі та сил для подальшої плідної діяльності на благо природи та нашого спільного майбутнього! Нехай Ваша відданість справі примножує природну красу України!
Публікація От Тарабан С.В. Начальник еколого-освітньої роботи та рекреації
***Фото з сайту Миколаївської ОВА
Червонокнижна перлина риб Білобережжя
Севрюга звичайна
Севрюга звичайна (Acipenser stellatus (Pallas, 1771)), або осетер-пестрюга [3, 4].
Біологічна класифікація:
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Хрящові ганоїди (Chondrostei)
Ряд: Осетроподібні (Acipenseriformes)
Родина: Осетрові (Acipenseridae)
Підродина: Acipenserinae
Рід: Осетер (Acipenser)
Вид: Севрюга (Acipenser stellatus)
Типова місцевість: частково: Волга в околицях Симбірська [4].
Поширення: Каспійське, Чорне, Азовське, Адріатичне моря. В Україні в Азовському морі уздовж українських берегів до Східного Сивашу і Арабатської Стрілки включно підвид A. s. donensis Lovetsky, 1834, у Чорному морі – уздовж берегів України і у басейнах Дунаю, Дністра, Дніпра – A. s. ponticus Movtschan, 1970 [4].
Зовнішні ознаки: довжина тіла понад 2 м (до 220 см [3]), маса до 80 кг. Тіло видовжене, веретеноподібне [4]. Вкрите п’ятьма рядами кісткових жучок (на спині 11 — 14, по боках 30 — 36, на череві 10 — 12), між якими по боках є зірчасті пластинки [3]. Уздовж нього 1 ряд спинних та по 2 ряди бокових і черевних кісткових бляшок, з яких у спинному ряду 9-16 бляшок, у бічних рядах 24-40, у черевних – 8-14 бляшок. На боках тіла між рядами бляшок є зірчасті пластинки та дрібні гребінчасті зернятка. Спинний D 33-52 та підхвостовий А 20-31 плавці розміщені ближче до хвостового плавця, верхня лопать якого значно довша від нижньої. Перший промінь грудного плавця слабий. Рило дуже довге, вузьке, сплощене (вигнуте до верху [3]). Рот нижній, поперечний, задня губа перервана. На нижньому боці рила перед ротом короткі вусики, які не досягають кінця рила і рота, без торочок. Спина темна, блакитнувато-сірувата чи чорнява (іноді темно-сіра чи чорна [3]). Черево та жучки біляві [3, 4].
Спосіб життя: прохідний вид. Влітку перебуває у морі, на ділянках, що добре прогріваються, з осіннім похолоданням відкочовує на глибини 30-40 м, де температура води не опускається нижче 8 ºС. З морських передгирлових місць нагулу основна переднерестова міграція починається у березні при температурі води 8-10 ºС, досягаючи найбільшої масовості у червні. Плідникам доводиться долати відстань понад 500 км. Щодобова швидкість переміщення становить майже 10 км. Весняно-літню міграцію здійснюють найкрупніші плідники, завдовжки 126-134 см. Сповільнення ходу відбувається у вересні-жовтні, який вважається передзимовим, його здійснюють менші особини – завдовжки 117-121 см. Серед риб-мігрантів переважають самки. Після нересту, який триває півтора-два тижні, плідники скочуються у море для нагулу зі швидкістю близько 75 км на добу [4]. Доросла севрюга здійснює тривалі кормові міграції, влітку тримається на невеликих глибинах, восени та взимку — на глибині до 100 м [3].
Живлення: бентофаг. Особини завдовжки до 40 см живляться в основному черв’яками, менше споживають ракоподібних, у більших за розміром – кількість черв’яків зменшується, зростає частка ракоподібних, молюсків та риб [4]. Живиться бентосними організмами та дрібною рибою [3].
Нерест: у травні-червні [4] (а у річках з квітня по вересень [3]). Статевої зрілості досягає в різних водоймах по-різному. Самці у віці 5-13 років, самиці – у 10-17 років [3]. Самці вперше нерестяться у віці 9-13 років, самки – у віці 11-16 років [4]. У великих річках севрюга підіймається на нерест на 200 — 600 км, у невеликих гірських — на 30 — 60 км [3]. Кожна особина бере участь у нересті через 3-5 років. Плодючість майже 430 тис. ікринок (плодючість самої самки – 35-630 ікринок діаметром 3 мм [3]). Нерестовищами є місця на глибинах 5-10 м, вкриті галькою, гравієм, крупнозернистим піском, зі швидкістю течії 1-1,5 м/с. Найінтенсивніший нерест відбувається за температури 15-25 ºС (в середньому при температурі води 13-30°С [3]). Ембріональний розвиток при температурі води 15 ºС триває до тижня, при температурі води 25 ºС – не більше 2-3 діб. Личинки вимиваються течією і зносяться по річищу до гирла. Через 5-8 діб після народження личинки споживають зовнішні кормові організми. Молодь мігрує у море у віці від кількох тижнів до кількох місяців, але може затримуватися у річці до двох років [3, 4].
Господарське значення: рибогосподарське – важливе, за поживною вартістю високоцінний. Зустрічається рідко і зникає у водоймах України та Молдови [4].
Природоохоронний статус: на межі зникнення (Critically Endangered, CR) (список МСОП (версія 2.3 1994 року)) [3]. Раритетний вид риб, занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: вид перебуває в критичному стані), Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид), Бернської (Додаток ІІІ. Види, що підлягають охороні) і Боннської (Додаток ІІ. Види, стан яких є несприятливим) і Вашингтонської (Додаток ІІ. Види, що можуть опинитися під загрозою зникнення) конвенцій, а також до Червоної книги Чорного моря (охоронна категорія: вид, вразливий в українському секторі Чорного моря) [5] та CITES та до Європейського червоного списку [6].
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ)
1. Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Риби України. Севрюга звичайна. // Офіційний сайт URL: https://darg.gov.ua/files/21/07_05_sevruga.jpg (дата звернення: 17.04.2025).
2. Севрюга звичайна. Вікіпедія. // Офіційний сайт URL: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/69/Acipenser_stellatus_s%C5%91regtok.jpg/330px-Acipenser_stellatus_s%C5%91regtok.jpg (дата звернення: 17.04.2025).
3. Севрюга звичайна. Вікіпедія. // Офіційний сайт URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D1%80%D1%8E%D0%B3%D0%B0 (дата звернення: 17.04.2025).
4. Щербуха А.Я. Риби України. – Київ: Видавництво Раєвського, 2013. – С. 44-45.
5. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 40, 62).
6. Червона книга України. Тваринний світ. Севрюга звичайна. // Електронний ресурс URL: https://redbook.land.kiev.ua/314.php (дата звернення: 17.04.2025).
Молодший науковий співробітник НДВ Курило О.В.
«СТОРІНКАМИ ДАВНЬОЇ І НЕ ДУЖЕ ІСТОРІЇ»
Посол США святкував перемогу козацької зброї під Очаковом.
В Очакові (Миколаївщина) козаки з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей разом із послом США в Україні відсвяткували перемогу української зброї у Лиманській битві 1788 року. Тоді проти османського флоту бився і засновник ВМФ США адмірал Джон Пол Джонс.
20 червня 2013 року
Присутність американського дипломата на святі не було випадковою, повідомляє 048.ua.
На свято прибув офіцер ВМС США у відставці Олег Головатий – нащадок знаменитого отамана козаків-чорноморців Антона Головатого [командир Чорноморської веслової флотилії під час Лиманської битви, майбутній кошовий отаман Чорноморського козацького війська і організатор колонізації українськими козаками Кубані – ІП].
Крім того, в битві на водах Дніпровського лиману 225 років пліч-о-пліч із козаками проти турецького флоту бився засновник військово-морського флоту США адмірал Джон Поль Джонс.
Американського дипломата не збентежило, що святкування відбувалося на центральній площі Очакова, біля пам’ятника Володимиру Леніну, зазначає видання.
Посол США із зацікавленням поспілкувався з одеськими кобзарями і був зворушений відродженням гри на справжніх старовинних інструментах та репертуару, який міг чути у виконанні Антона Головатого і засновник ВМФ США Джон Поль двісті двадцять п’ять років тому. До речі саме тоді він пройшов чинний обряд і став справжнім бойовим побратимом чорноморських козаків. Також представниками делегації США було заплановано відвідування Кінбурнської коси, яка тісно пов’язана з адміралом Дж. Полем Джонсом та славетною перемогою в «Битві на Лимані» над турецьким флотом.
Лиманська битва (Битва на водах Очаківських) відбулася між флотом Російської імперії й експедиційними силами Османської імперії в червні 1788 року у Дніпро-Бузькому лимані. Основну ударну силу імперського флоту складали козаки, на інших кораблях теж служили переважно українці.
Завдяки умілим маневрам козацьких чайок турецьку ескадру, яка намагалася розблокувати оточену турецьку фортецю Очаків, було розбито. Під час одного з боїв загинув перший кошовий отаман чорноморських козаків Сидір Білий. У грудні 1788 року Очаків було взято штурмом.
Внаслідок мирного договору 1791 року землі нинішньої Одещини і Миколаївщини остаточно повернулися до України, імперія також закріпила за собою захоплений за кілька років до того Крим.
Успіх Чорноморського козацького війська посприяв колонізації земель між Південним Бугом і Дністром, але після утворення на цих землях Катеринославської губернії (та імператорської адміністрації) козаки переселилися на Кубань.
За матеріалами видання 048.ua. 2013 року та науково-дослідного відділу парку.
Остані відгуки