Відбулась важлива зустріч з керівництвом Миколаївської області
Сьогодні, 10 вересня 2025 року відбулася зустріч в.о.директора національного природного парку «Білобережжя Святослава» Вікторією Петренко з першим заступником голови Миколаївської обласної ради Ігорем Щербиною та начальником Миколаївської районної військової адміністрації Максимом Кашубою Максим Кашуба . В зустрічі також прийняли участь начальник Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення та працівники відділу еколого-освітньої роботи та рекреації парку. Під час зустрічі було обговорено напрямки розвитку парку, стан збереження природно-заповідних територій під час військового стану, перспективи розвитку й розширення території ПЗФ в Миколаївській області загалом та безпосередньо території НПП «Білобережжя Святослава». Також торкнулися питань перспектив та напрямків діяльності установи в післявоєнний період та деокупації, розмінування Кінбурнського півострову, співпраці з місцевими громадами в напрямку збереження довкілля відповідно до діючого законодавства.
Гості відвідали офісну будівлю установи, оглянули робочі місця працівників та ознайомилися з роботою науково-дослідного відділу в напрямку моніторингу пожеж на окупованій території парку та служби державної охорони. Викликала жваву цікавість і експозиція копій старовинних карт Північного Причорномор’я, що представлені у відділі еколого-освітньої роботи та рекреації.
Приємно було відзначити, що саме за активного сприяння начальника Миколаївської районної військової адміністрації Максима Кашуби була надана своєчасна допомога після пошкодження офісної будівлі парку у січні 2023 року в результаті воєнної агресії рф.
Результатом зустрічі стала спільна домовленість про подальшу співпрацю в напрямку розвитку території та об’єкту природно-заповідного фонду Миколаївської області – національного природного парку «Білобережжя Святослава».
Адміністрація НПП “Білобережжя Святолава”
Робимо Україну чистою разом!
Продовження Всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою! – 2025» для нашого НПП «Білобережжя Святослава» сьогодні 10 вересня ц.р. відбулося біля офісної будівлі установи в м.Очаків. Працівники національного природного парку «Білобережжя Святослава» здійснили традиційний «рейд чистоти» на подвір’ї, підсобних приміщеннях, наведено лад в кабінетах та приміщеннях офісу, а також перед будівлею. А ще – провели цифрове прибирання в робочих та особистих комп’ютерах та гаджетах – видалили непотрібну та застарілу інформацію, чим і зменшили викиди СО2. Всі заходи в рамках цієї акції проводилися з дотриманням безпекових умов. Робимо Україну чистою разом!
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
Проведено спостереження пташиного світу
09.09.2025 року працівники Покровсько-Хуторського природоохоронного науково-дослідного відділення працювали на території озера Солонець-Тузли спільно з начальником Покровсько-Хуторського ПНДВ, науковим співробітником науково-дослідного відділу та пожежним (респіраторником). Провели наукове спостереження стану острівців для гніздування птахів та отримали методичні рекомендації від науковця щодо їх покращення, зокрема підвищення привабливості для птахів.
Під час виїзду проведено також облік птахів. Виявлено близько 70 чайок, 100 мартинів, 25 пеліканів рожевих, 1 луня очеретяного, 1 скопу, 2 боривітри звичайні та інші види. Пелікани рожеві та скопа занесені до Червоної книги України.
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
Такі схожі і такі різні кермечники
В біології дуже часто зустрічаються вельми схожі один одного різні види, які можуть розрізнити лише фахові спеціалісти. Іноді такі види називають «видами-двійниками». Вони зустрічаються скрізь навколо нас, і майже серед усіх груп живих організмів – від мікросвіту вірусів та бактерій до квіткових рослин, птахів та ссавців. Один з таких прикладів – два види роду Кермечник (або Гоніолімон) – роду рослин, який отримав свою назву від тюркського kermak – гірка трава або дубільний корінь, що пов’язано з великою кількістю дубільних та гірких речовин у хімічному складі рослин. Перший з них – більш широко розповсюджений Гоніолімон татарський, другий – рідкісний та ендемічний Гоніолімон злаколистий.
Гоніолімон татарський, або кермечник татарський (Goniolimon tataricum) – це багаторічна рослина родини кермекових. Вид поширений у посушливих місцевостях Європи, Західної Азії та Північної Африки. В Україні кермечник татарський поширений по всьому степу, але на Правобережжі трапляється дещо рідше та лісостепу. У степовій зоні поширений на каштанових ґрунтах і чорноземах, де зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10-40 см та завширшки 30-45 см. Корінь завдовжки до 1 м, міцний, стрижневий з численними бічними корінцями. У верхній частині корінь переходить у каудекс – товстий, простий або коротко розгалужений на 2-4 частини. Стебла нечисленні (2-4), прямостоячі, ширококрилаті, у нижній частині дуже кутасті, починають вилчасто галузитися від середини або нижньої третини висоти. Головний пагін напіврозетковий. Нижні листки зібрані в прикореневу розетку, листки, еліптично-ланцетні, серединні та верхівкові – сидячі, дрібні. Загалом листки голі, жорсткі, світло-зелені, вкриті численними вапнистими цятками. Стеблові листки склероморфні, лускоподібні. Пагони цієї рослини мають коротке і негусте опушення. Квітконоси – 1-2, вони зелені, з середини сильно розгалужені. Суцвіття дуже густе, має вигляд несправжніх волотей завдовжки до 30 см та завширшки до 15 см. На початок цвітіння суцвіття має форму парасолі, наприкінці цвітіння і при достигання насіння набуває кулястої форми. Квітки актиноморфні, двостатеві, п’ятичленні, із подвійною оцвітиною, фіолетового кольору. Після достигання насіння суцвіття висихає, набуває бурувато-жовтого кольору. Плід – однонасінна коробочка. Квітне у червні-липні. Квіти запилюються комахами. Після достигання насіння у липні-серпні сухе суцвіття відламується біля самої основи і в неушкодженому вигляді переноситься вітром (цьому сприяє його майже куляста форма). Через цю особливість рослина отримала народну назву «перекотиполе». Під час цих «мандрів» відбувається розсіювання насіння (анемохорія).
Гоніолімон татарський в природі розмножується насінням, у культурі можливе вегетативне розмноження поділом каудексу. Він дуже чутливий до зміни середовища, тому в місцях значного антропогенного впливу вид стає нечисельним.
На території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами по всій території. У липні-серпні 2025 році виявлено 4 локалітети на схилах озера Солонець-Тузли.
Він використовується як декоративна рослина – у садівництві та при оформленні сухих букетів. До початку повного розкриття квіток суцвіття можна зрізати й засушити у підвішеному стані. При цьому вони не втрачають ані форми, ані кольору.
Корені цієї рослини містять багато дубильних речовин, втім, як промислову сировину її не використовують. Натомість, кермечник татарський можна застосовувати для рекультивації порушених ґрунтів, особливо в посушливих місцевостях, де відтворення трав’яного покриву утруднене. Довгий корінь гоніолімону, що проникає на значну глибину, добре затримує часточки ґрунту, запобігаючи його вимиванню чи вивітрюванню.
В Україні гоніолімон татарський підлягає охороні у Кіровоградській, Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях він занесений до регіональних Червоних списків рослин.
Гоніолімон злаколистий, або кермечник злаколистий (Goniolimon graminifolium) – багаторічна рослина родини кермекових. Це північнопричорноморський ендемічний вид з диз’юнктивним ареалом, який скорочується. Поширений на території Причорномор’я в Україні і росії: (від пониззя Південного Бугу до Нижнього Дніпра а також правобережної частини Нижнього Поволжя). В Україні поширений в межах 3 областей: Миколаївська, Херсонська, Запорізька, у злаковому степу – на піщаних аренах і річкових пісках Нижнього Побужжя, Інгулу, Інгульця та Нижнього Придніпров’я. Тобто, у степовій зоні поширений на піщаних і супіщаних ґрунтах, де зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 20-40 см заввишки. Корінь завдовжки до 1 м, міцний, стрижневий з численними бічними корінцями. Стебло прямостояче, у верхній частині щитковидно-гіллясте, з тригранними вузькокрилатими гілочками. Стеблові листки лускоподібні, ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, з країв плівчасті, прикореневі листки лінійно-ланцетні до вузьколінійних, із загорнутими всередину краями, голі. Квітконосні пагони поодинокі або нечисленні, прямостоячі, внизу тонко борозенчасті, вище розгалужені гранисті з ледве помітними крильцями, голі. Суцвіття розлоге, колоски одноквіткові, на кінцях гілочок утворюють довгі й рідкі однорядні колосоподібні суцвіття. Плід – однонасінна коробочка. Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням та поділом кореневища.
Гоніолімон злаколистий – стенопотний вид, дуже чутливий до зміни середовища. Тому знищення екопотів внаслідок заліснення піщаних арен та рекреаційних навантажень на екосистеми, збирання рослин на букети, вплив військових факторів призводить до знищення виду.
На території Національного природного парку «Білобережжя Святослава» зустрічається поодинокими особинами або невеликими групами по всій території Кінбурнського півострова.
Гоніолімон злаколистий – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. Охороняється на території Чорноморського біосферного заповідника заповідника, Національного заповідника «Хортиця», Національного природного парку «Білобережжя Святослава», Регіонального ландшафтного парку «Кінбурська коса» та інших заповідних об’єктів.
Мельничук Світлана,
провідний науковий співробітник НПП “Білобережжя Святослава”
Пташине різноманіття оз. Солонець-Тузли
Солоноводне озеро Солонець–Тузли має площу 375,0 га, розташоване поблизу пониззя Березанського лиману між с. Тузли та с. Рибаківка (рис.). У радянські часи озеро розділено дамбою на верхню та нижню частини. Більша частина озера з 1984 р. має статус гідрологічного заказника місцевого значення, а в 2012 р. включена до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Все озеро з прилеглими ділянками є об’єктом Смарагдової мережі Європи та разом з Березанським лиманом включено до складу територій важливих для збереження птахів (IBA-територія).
Високий міжнародний та національний природоохоронний статус озера значною мірою направлений на збереження видів птахів котрі охороняються Бернською конвенцією та занесені до Червоної книги України. Також тут мешкають види занесені до Червоного списку Миколаївської області та інших природоохоронних переліків.
Історія досліджень птахів озера Солонець–Тузли сягає понад 120 років. На початку ХХ ст. тут збирав кладки та здобував птахів препаратор Херсонського обласного краєзнавчого музею Т. Барей. Більша частина колекції птахів до нашого часу зберігається в колекції зазначеного музею.
З липня 1903 р. до травня 1906 р. в околицях м. Очаків проводив спостереження військовий та мисливець Дмитро Олександрович Подушкін. За результатами досліджень він підготував ґрунтовну статтю: «Заметки о перелетах и гнездовании птиц в окр. Днепровского лимана» котра містить і дані про птахів оз. Солонець-Тузли, які він називав Тузлівськими соляними промислами (Подушкин, 1913).
Сучасний період досліджень охоплює понад 25 років. Загалом пташине населення озера Солонець-Тузли з прилеглою водозахисною смугою подібне до Кінбурнського півострова. Але тут гніздиться кілька видів, відсутніх на Кінбурнському півострові: сиворакша, плиска жовта, трав’янка лучна, трав’янка чорноголова. Саме озеро є важливим місцем концентрації водно-болотяних видів птахів, чисельність і видовий склад яких залежить від рівня води та кормової бази, особливо ракоподібної тварини – артемії соляної. Серед них галагаз, кулики, крячки, мартини та інші.
На озері гніздяться занесені до Червоної книги України: кулик-довгоніг (фото 1), чоботар (фото 2), морський пісочник (фото 3), малий крячок (фото 4). Вони влаштовують гнізда на землі, мілководді, острівцях (фото 4–6); сиворакша (фото 7) – в норах в урвистих берегах озера. Важливе значення озеро має також для підтриманні життєдіяльності качки-галагаза (фото 8) – занесеної до Червоного списку Миколаївської області. Галагаз тут розмножується та тримається у позагніздовий період зграями з сотень і більше особин.
Орнітолог РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава»
Костянтин РЕДІНОВ
Дякуємо нашим благодійникам
Благодійність та щирість завжди цінилася у всі часи, а в буремні події війни – тим більше. Для нашого національного природного парку «Білобережжя Святослава», що знаходиться зараз на більшій своїй території в окупації та потерпає від повномасштабних руйнувань, – це частинка світлої надії на відновлення та активне сьогодення. Адже ми не припиняємо працювати, захищати територію та завдячувати нашим захисникам, – як всіх, так і наших безпосередніх десяти працівників парку – воїнів, що стали до лав ЗСУ та боронять нашу неньку-Україну. І наші благодійники, що допомагають нам в цей нелегкий час працювати та охороняти довкілля – це справді щирі та безкорисні люди, для яких поклик серця – це не пусті слова, а відповідальність і честь.
Приємним вкладенням в розвиток та охорону довкілля стало безкорисне надання нашому парку професійної метеорологічної станції та 500кг зерносуміші для підкормки звірів на території озера Солонець-Тузли від місцевих мешканців Коблівської територіальної громади.
Дякуємо вам за ваше добре серце та небайдужість до повсякденних турбот парку. Нехай всі ваші вкладення вертаються вам сторицею! Здоров’я, наснаги та удачі у всі ваших справах! Слава Україні!
Адміністрація НПП “Білобережжя Святослава”
Працюємо на озері Солонець-Тузли
Покровсько-Хуторське природоохоронне науково-дослідне відділення парку було створено ще в 2012 році. Воно отримало свою назву від давнього найменування села на березі Дніпро-Бузького лиману, на Кінбурнському півострові, – Покровські Хутори, яке в подальшому було перейменовано на Покровське. Сьогодні працівники цього відділення активно працюють в іншому неокупованому куточку нашого парку – на території гідрологічного заказника озера Солонець-Тузли, що в Коблівській територіальній громаді. Щоденна кропітка робота по збереженню цього чудового куточка нашого південного степу приносить свої результати, адже патрулювання навколо озера, встановлення попереджувальних та інформаційних вказівників та знаків, інформаційно-роз’яснювальна робота з місцевими жителями, дітьми, туристами та любителями «оптового» і хижацького збирання унікальної самородної солі озера, мають свої результати. Ось лише декілька сухих цифр та повідомлень в роботі відділення за останній тиждень:
- Встановлено три попереджувальні знаки на території біля озера;
- Здійснено 26 обходів територією з метою запобігання порушень, під час обходів території вогнищ та диму не виявлено;
- Проведено 31 бесіду з місцевими жителями та подорожуючими, розповсюджено 65 буклетів з інформацією про озеро та його мешканців;
- Проведена одна бесіда з виявленою особою, що мав намір заїхати на територію ПЗФ, про що був складений відповідний акт;
- Перевірено цілісність всіх попередньо встановлених знаків, годівниць, острівців. Порушень не виявлено;
- Підготовлено 10 лінійок для заміру рівня води для подальшого їх встановлення на озері Солонець-Тузли;
- Начальником відділення проведено навчання-інструктаж по користуванню пожежним ранцем.
Злагоджена щоденна праця допомагає зберегти природні комплекси озера Солонець-Тузли, попереджує порушення та нагадує місцевим мешканцям та туристам про унікальність перлини нашого південного степу!
Служба державної охорони НПП
УВАГА: ТРИВАЄ ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНИЙ ПЕРІОД
У літній період, із настанням високих температур та тривалої відсутності опадів, по всій території держави встановлюється підвищений рівень пожежної небезпеки.
У цей час будь-яке необережне поводження з вогнем або навмисне випалювання сухої рослинності може призвести до масштабних загорянь у природних екосистемах природно – заповідного фонду, спричинити загибель диких тварин, знищення флори.
На жаль, сумна загальнодержавна статистика показує, що незважаючи на роз’яснювальну роботу серед населення, на початку пожежонебезпечного періоду, у лісах виникає найбільша кількість лісових пожеж, як за кількістю, так і за пройденою вогнем площею.
Основною причиною виникнення лісових пожеж є порушення громадянами вимог Правил пожежної безпеки в лісах України та випалювання сухої трав’яної рослинності.
У пожежонебезпечний період на територіях природно-заповідного фонду суворо забороняється:
• Уникайте розпалювання вогнищ у лісі та на відкритих територіях.
• Не кидайте недопалки та сірники, що горять.
• Не залишайте легкозаймисті матеріали на сонці.
• Не використовуйте піротехніку на території ПЗФ.
• За наявності будь-якої інформації про пожежу, негайно повідомте відповідні служби.
• Будьте обережні з вогнем та джерелами тепла на відкритих територіях.
• Утримайтеся від відвідування лісу в найбільш небезпечні дні.
Наголошуємо: переконання, що спалювання сухостою покращує родючість ґрунту — міф. Вогонь не лише знищує органіку, але й завдає значної шкоди землі, порушуючи природні процеси відновлення. Зона, яка постраждала від вогню, може відновлюватися десятиліттями. Вогонь також знищує тварин, які не можуть врятуватися: їжаків, зайців, птахів, земноводних — усе живе, що мешкає у трав’янистих екосистемах. Часто у суху траву чи на узбіччя викидають сміття, яке теж згорає, утворюючи токсичний дим який є особливо небезпечним.
Нагадуємо про адміністративну відповідальність:
• ст. 77 КУпАП – “Порушення вимог пожежної безпеки в лісах”:
– для громадян — від 1 530 до 4 590 грн;
– для посадових осіб — від 4 590 до 15 300 грн.
• ст. 77-1 КУпАП – “Самовільне випалювання рослинності або її залишків”:
– для громадян — від 3 060 до 6 120 грн;
– для посадових осіб — від 15 300 до 21 420 грн.
• Якщо ці дії вчинені в межах природно-заповідного фонду:
– для громадян — від 6 120 до 12 240 грн;
– для посадових осіб — від 21 420 до 30 600 грн.
Нагадуємо – пожежу легше попередити, ніж загасити!
Наш спільний громадянський обов’язок – шанобливо ставитися до природи, дотримуватися правил пожежної безпеки!
Тільки спільними зусиллями ми зможемо зберегти нашу природу від вогню!
Якщо ви бачите палія – дійте!
Фіксуйте на фото та відео.
Викликайте ДСНС та поліцію (101 і 102).
Зупиняйте таких людей, пояснюйте їм наслідки.
Служба державної охорони НПП “Білобережжя Святослава”
Солона перлина Миколаївщини
Серед степу, де шумить полин, народилося озеро…
І не просте — рожеве, солоне і трішечки магічне.
Це — Солонець-Тузли, природна перлина Миколаївщини.
Там земля пахне морем, птахи малюють небо, а лікувальні грязі лікують не лише тіло, а й думки.
У спекотні дні озеро ніби випаровується — залишаючи кристали солі, які блищать, наче сніг посеред літа. А під ними — рожевий оксамит, м’який, теплий, як спогади дитинства.
Вода тут солоніша за сльози, але саме вона зцілює.
Хтось приїжджає сюди по здоров’я. Хтось — за тишею. А хтось — просто зробити фото, яке не потребує фільтрів.
А ще — птахи. Білі, сірі, рожеві. Сотні. Вони знають — тут безпечно.
Авто: приблизно 1,5 години від Миколаєва трасою M14 до повороту на Рибаківку, потім до озера (~12 км) через грунтові дороги. У суху погоду — оптимально, але варто уникати дощових періодів.
Якщо шукати в Google: “місце, де світ виглядає як мрія” — мало б висвітитись саме це озеро.
Солонець-Тузли. Місце сили, тиші й трохи магії.
Відвідай, щоб запам’ятати на все життя.
Білобережжя Святослава
Остані відгуки