Солоноводне озеро Солонець–Тузли має площу 375,0 га, розташоване поблизу пониззя Березанського лиману між с. Тузли та с. Рибаківка (рис.). У радянські часи озеро розділено дамбою на верхню та нижню частини. Більша частина озера з 1984 р. має статус гідрологічного заказника місцевого значення, а в 2012 р. включена до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Все озеро з прилеглими ділянками є об’єктом Смарагдової мережі Європи та разом з Березанським лиманом включено до складу територій важливих для збереження птахів (IBA-територія).

Високий міжнародний та національний природоохоронний статус озера значною мірою направлений на збереження видів птахів котрі охороняються Бернською конвенцією та занесені до Червоної книги України. Також тут мешкають види занесені до Червоного списку Миколаївської області та інших природоохоронних переліків.

Історія досліджень птахів озера Солонець–Тузли сягає понад 120 років. На початку ХХ ст. тут збирав кладки та здобував птахів препаратор Херсонського обласного краєзнавчого музею Т. Барей. Більша частина колекції птахів до нашого часу зберігається в колекції зазначеного музею.

З липня 1903 р. до травня 1906 р. в околицях м. Очаків проводив спостереження військовий та мисливець Дмитро Олександрович Подушкін. За результатами досліджень він підготував ґрунтовну статтю: «Заметки о перелетах и гнездовании птиц в окр. Днепровского лимана» котра містить і дані про птахів оз. Солонець-Тузли, які він називав Тузлівськими соляними промислами (Подушкин, 1913).

Сучасний період досліджень охоплює понад 25 років. Загалом пташине населення озера Солонець-Тузли з прилеглою водозахисною смугою подібне до Кінбурнського півострова. Але тут гніздиться кілька видів, відсутніх на Кінбурнському півострові: сиворакша, плиска жовта, трав’янка лучна, трав’янка чорноголова. Саме озеро є важливим місцем концентрації водно-болотяних видів птахів, чисельність і видовий склад яких залежить від рівня води та кормової бази, особливо ракоподібної тварини – артемії соляної. Серед них галагаз, кулики, крячки, мартини та інші.

На озері гніздяться занесені до Червоної книги України: кулик-довгоніг (фото 1), чоботар (фото 2), морський пісочник (фото 3), малий крячок (фото 4). Вони влаштовують гнізда на землі, мілководді, острівцях (фото 4–6); сиворакша (фото 7) – в норах в урвистих берегах озера. Важливе значення озеро має також для підтриманні життєдіяльності качки-галагаза (фото 8) – занесеної до Червоного списку Миколаївської області. Галагаз тут розмножується та тримається у позагніздовий період зграями з сотень і більше особин.

Орнітолог РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава»

Костянтин РЕДІНОВ