05.03.2024 працівники Служби Державної Охорони НПП “Білобережжя Святослава” взяли  участь у вебінарі, який було організовано Центром підвищення кваліфікації працівників водного господарства на тему: “Проблеми глобальних водних ресурсів і водокористування в Європі та Україні”.

Вебінар був проведений Гребінем В.В., професором, завідувачем кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету КНУ ім.Тараса Шевченка.
Під час даного заходу було обговорено та досліджено вкрай важливі питання, щодо водної політики у світі та ЄС, досліджено поняття загальних та внутрішніх відновних ресурсів, особливості водних ресурсів Європи та України та їх використання.
Даний вебінар, зважаючи на виклики сьогодення, є актуальним та практичним, оскільки під час нього лектором було висвітлено основні засади водної політики та управління водними ресурсами, адаптації европейських нормативів у водній сфері в України, що в майбутньому після деокупації Кінбурнського півострова дозволить застосувати отриману інформацію у відновленні водних екосистем коси.

Не так давно, а саме 27 лютого 2024 року, група працівників нашого парку відвідала Карпатський національний природний парк, місто Яремче Івано-Франківської області. Для нас начальник еколого-освітнього відділу Уляна Абрамюк  провела змістовну екскурс-розповідь з презентацією про один із найстаріших національних парків України (створений в 1980 році). Розповідь, зрозуміло, стосувалася багатств природного біорізноманіття та проблем його збереження, але досить велика її частина відносилась до історико-культурної складової карпатського краю; яскрава етно-побутова тематика також подана досить предметно як в експозиції візит-центру (фото), так і в розповіді пані Уляни.

Після такої змістовної розповіді працівники нашого парку дійшли до загального висновку щодо важливості подальшого розвитку археологічних досліджень та аналізу історичних подій що відбувались на території Кінбурна. Нажаль, історичні військові баталії на Кінбурнському півострові повторюються у сучасності, тому дослідження та аналіз із їх трансформацією в ґрунтовний пізнавально-туристичний продукт буде бурхливо розвиватись вже для майбутніх відвідувачів парку.

На хвилі такого роду думок відбувся обмін думками з керівником міжнародної підводної експедиції В’ячеславом Герасімовим та керівником Березанської археологічної експедиції НАН України Олександром Смірновим. В обговоренні з визнаними фахівцями-практиками було згадано і частково нереалізовані до кінця плани підводних археологічних досліджень, і результати проведених раніше (протягом 2017-2020) років експедицій. До цього обговорення ми вважали, що приблизно на одній відстані від берега Кінбурна та на віддалі не більш ніж 200 метрів один від одного знаходяться дві затонулі давньогрецькі галери. Міжнародна експедиція працювала, умовно кажучи, на правій галері (№1) – тут знайдено і знаменитий кратер Смірнова і остов судна з баластом, проведено його детальний опис та візуалізація. Друга галера (ліва) стала здобутком в основному чорних археологів, але деякі амфори з неї все ж було вилучено у шукачів-аматорів і передано до експозиції в наш Очаківський краєзнавчий музей в 2012 році. Також в 2013-2014 роках адміністрація парку ініціювала пошукові роботи на орієнтовному місці знаходження цієї галери. В результаті роботи експедиції, яка проводились Департаментом археологічної спадщини України, керівником Вороновим Сергієм також було знайдено археологічні артефакти: амфори , монети і т.п. Практично до лютого 2024 року ми вважали що експедиція С.Воронова працювала на галері №2, і тільки зараз, після обміну інформації, стало зрозуміло з дуже високою долею вірогідності, що це була знахідка ще однієї, вже третьої галери. І вже відповідно зараз стало важливішим, більше аніж підойм з глибини 3,5-4 метри амфор, келиків, кратерів і монет, що три тільки затонулі давньогрецькі судна на площі не більше ніж 2,5 гектари не можуть знаходитись просто так. Вони можуть знаходитись в місці, скажемо обережно, постійної портової стоянки, можливо навіть транзитного порту. Так, можна стверджувати: що це об’єктивне припущення, яке підтверджується вже іншими знахідками та гіпотезами, але про них ми повідомимо в наступних матеріалах.

І на закінчення ще раз подякуємо колектив Карпатського національного природного парку, особисто пані Уляну за гостинність і своєрідний творчий поштовх для подальшої роботи «Білобережжя» навіть в дуже екстремальних умовах воєнного  сьогодення.

Науково-дослідний відділ НПП.

Не так давно 16 лютого 2024 року експерти проекту APENA 3 презентували проєкт Стратегії адаптації до зміни клімату для Миколаївської області.“Оцінка вразливості й ризиків та заходи з адаптації до зміни клімату для Миколаївської області” .В рамках презентації проекту відбувся семінар за підтримки ЄС та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в семінарі взяли участь  більше 200 фахівців з різних областей України.Експерти що презентували проект Стратегії … звернули увагу на кліматичні особливості Миколаївщини, різні види і заходи адаптації до зміни клімату в природних та антропогенних системах, можливі сценарії зміни клімату до кінця 21 сторіччя, а також орієнтовні витрати на адаптацію, для їх розрахунків були залучені міжнародні кліматичні та фінансові експерти. Проект Стратегії буде переданий регіональній робочій групі для подальшого опрацювання.

В роботі цього актуального семінару взяли участь і наукові співробітники нашого національного парку «Білобережжя Святослава». Напередодні  було проведено  експрес опитування працівників науково-дослідного відділу які прояви зміни клімату вони вже спостерігали  на території Кінбурнської коси.

За думкою Маркауцана О.Є. наукового співробітника НДВ та жителя села Василівка, найбільш яскравим проявом кліматичних змін протягом останнього десятиріччя, з 2012-13 років по дійсний час, став Дніпро-Бузький лиман, який перестав вкриватись кригою (замерзати). Лише в окремі роки жителі Кінбурна  спостерігали утворення невеликих прибережних льодових полів але на нетривалий період. Лиман став місцем зимівлі значних скупчень лебедя-кликуна  до декількох тисяч особин в мілководній зоні водойми. Іншим проявом підняття температури води акваторії Чорного моря ,на його думку, є поява і вже розмноження деяких адвентивних видів таких як краб атлантичний. В 2019 році на акваторіях в межах парку  зафіксовано  декілька особин цього виду, в тому числі і самку зі повністю сформованою ікрою.

Редінов К.О., орнітолог національного природного парку вважає,  що підвищення температури в зимовий період, відповідно зменшення крижаного покриву (замерзання) водойм та  басейнів річок Дніпра , Бугу та інших привело до зниження чисельності зимуючої на Кінбурні популяції орлана-білохвоста. Якщо в морозному 2006 році було нараховано 300 особин орлана  то в наступні періоди цей показник не перевищував ста особин і має тенденцію до зниження.

Касьянов Є.О. науковий співробітник НПП , спеціаліст з ГІС-картування, звертає увагу на адвенцію шакала азійського, якого вже почали постійно  фіксувати на території національного природного парку з 2018 року.

Також завдяки десятирічним спостереженням за характером викидів сліпака піщаного  на  постійних пробних площадках НПП, можна стверджувати що підвищення температури змінило як  ступінь кормового забезпечення так і зрозуміло температурний режим шару ґрунту зони існування виду , що змусило сліпака переходити на більш  понижені та затінені ділянки.

Все частіше стали спостерігатись на наших акваторіях , в тому числі Ягорлицької затоки погодні явища типу торнадо , а руйнівні шторми які відбулись протягом грудня 2012 року та листопаду 2023 року також є свідченням динаміки кліматичних змін.

Таким чином  можна констатувати що зміни клімату відповідно до приведених даних проекту APENA 3   підтверджуються даними наших спостережень і вони відбуваються особливо активно протягом останнього часу . Разом з загальними тенденціями впливу ,зміни також будуть мати і вже мають вплив на локальних рівнях  як на представників флори та фауни так і на діяльність людини в регіонах впливу.

Науково-дослідний відділ НПП.

Коса – це вільна берегова акумулятивна форма рельєфу, яка являє собою вузьку та низинну смугу суходолу, що витягнута однією кінцівкою в бік моря (дистальна), а іншою притулена до корінного берегу (прикоренева). В залежності від домінуючого типу прибережно-морських наносів, коси можуть бути піщані, піщано-черепашкові, піщано-гравійно-галечникові та гравійно-галечниково-валунні.

Коси формуються в умовах активного проявлення вздовжберегового переносу наносів, на ділянках берегу, де відбувається зниження здатності морських хвиль та прибережних течій здійснювати перенос прибережно-морських наносів (рис. 1).

Коси представляють собою найбільш поширені форми берегового акумулятивного рельєфу в береговій зоні Світового океану. Вздовж українських берегів Чорного та Азовського морів коси також мають істотне поширення. Найбільшими косами в межах чорноморського узбережжя вважаються Кінбурнська (рис.2), Тендрівська (рис. 3), Джарилгацька (рис. 4) та Бакальська. Вздовж азовського узбережжя виділяються Крива, Білосарайська, Бердянська, Обитічна та Федотова коса – Бирючий острів (рис. 5). У випадках, коли коса повністю відсікає частину акваторії водойми, формується пересип. Такі форми рельєфу ми бачимо у пониззі лиманів Солонець-Тузли, Тилігульський, Куяльницький, Хаджибейський, Шаганської групи.

Природні комплекси кос вельми специфічні. Вся біота пристосовується до дуже динамічних умов наносів, в яких зосереджено багато рідкісних видів – Морківниця узбережна, Катран морський, Мачок жовтий, Холодок приморський тощо. В значній мірі ці зони використовують в якості місць гніздування коловодні птахи.

Однак водночас коси є дуже привабливі для рекреації та відпочинку. Значна їх частина повністю забудована або знищена, чи знаходиться під постійним антропогенним тиском відпочиваючих. І єдиним варіантом збереження таких унікальних комплексів є їх заповідання та взяття в сувору охорону.

Давидов О.В., к.г.н., провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу НПП “Білобережжя Святослава”