«Озеро Солонець-Тузли під захистом закону: водоохоронна зона, прибережні захисні смуги та збереження природних екосистем»
Озеро Солонець-Тузли є важливим природним об’єктом, збереження якого потребує дотримання встановлених законодавством України вимог щодо охорони водних ресурсів, прибережних територій та природних екосистем.
Розташоване на Миколаївщині поблизу пониззя Березанського лиману, солоноводне озеро Солонець-Тузли має особливу цінність для збереження біорізноманіття. Частина його території має статус гідрологічного заказника місцевого значення «Солоне озеро» та входить до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава». Озеро і прилеглі ділянки належать до Смарагдової мережі Європи та відіграють важливу роль у збереженні птахів [5]. Охорона цього природного комплексу не може обмежуватися лише акваторією, адже стан водойми безпосередньо залежить від того, як використовуються прилеглі землі.


Водоохоронна зона: призначення та правовий режим
Відповідно до законодавства України, навколо озер та інших водних об’єктів передбачається встановлення спеціальних природоохоронних територій — водоохоронних зон і прибережних захисних смуг. Їх основне призначення полягає у запобіганні забрудненню та засміченню вод, збереженні водності, захисті прибережних екосистем, рослинного і тваринного світу.
Відповідно до статті 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією, на якій господарська діяльність регулюється спеціальними вимогами. Зокрема, на таких територіях забороняється використання стійких та сильнодіючих пестицидів, облаштування звалищ, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, а також скидання неочищених стічних вод із використанням рельєфу місцевості.
Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проєктами відповідно до вимог законодавства.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 [3]. Межі визначаються відповідною землевпорядною та/або містобудівною документацією. Отже, водоохоронна зона не є тотожною прибережній захисній смузі: остання становить частину водоохоронної зони, для якої встановлено окремий, суворіший режим використання земель.
Прибережна захисна смуга навколо озера
Окремим механізмом охорони водного об’єкта є встановлення прибережної захисної смуги.
Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги виділяються в межах водоохоронних зон з метою охорони поверхневих вод від забруднення і засмічення та збереження їх водності.
Для озер законодавством передбачено нормативну ширину прибережної захисної смуги 100 метрів від урізу води в меженний період. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина такої смуги подвоюється і становить 200 метрів.
Прибережна захисна смуга встановлюється незалежно від категорії земель, на яких вона розташована, з урахуванням передбачених законом винятків.
Аналогічні засади закріплено у статті 60 Земельного кодексу України [2]. Водночас стаття 88 Водного кодексу України передбачає окреме правило для морів, морських заток і лиманів — за загальним правилом ширина прибережної захисної смуги становить щонайменше два кілометри. Для територій у межах населених пунктів закон визначає особливості встановлення таких смуг. З огляду на лиманне походження озера Солонець-Тузли, застосовний норматив щодо конкретної водойми необхідно визначати за її документально підтвердженим видом, а фактичні межі — за відповідною документацією. Наведені вище 100 і 200 метрів є нормативами для озер, а не підтвердженими межами конкретних земельних ділянок.
Таким чином, територія навколо озера Солонець-Тузли підлягає врахуванню як територія, щодо якої законодавством передбачено встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.


Яка діяльність обмежується у прибережній захисній смузі?
Відповідно до статті 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності.
У їх межах, зокрема, забороняються:
- • розорювання земель, садівництво та городництво, крім передбачених законом винятків;
- • зберігання та застосування пестицидів і добрив;
- • будівництво баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів та інших споруд, крім прямо передбачених законодавством винятків;
- • миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
- • облаштування сміттєзвалищ, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів;
- • інша діяльність, яка суперечить встановленому природоохоронному режиму.
Зазначені обмеження спрямовані на недопущення негативного впливу господарської діяльності на стан водного об’єкта та його прибережних природних комплексів.
Відповідні земельно-правові обмеження передбачено також статтею 61 Земельного кодексу України. Для прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів спеціальні вимоги визначають стаття 90 Водного кодексу України та стаття 62 Земельного кодексу України [1, 2].
Особливий режим територій природно-заповідного фонду
На ділянках, які входять до складу національного природного парку «Білобережжя Святослава», поряд із вимогами водного та земельного законодавства необхідно дотримуватися режиму природно-заповідного фонду. Стаття 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює функціональне зонування національних природних парків: заповідну зону, зони регульованої та стаціонарної рекреації і господарську зону. Допустимість конкретної діяльності визначається з урахуванням режиму відповідної зони, положення про парк та проєкту організації його території [4]. Прилеглі землі, які не входять до парку, також підлягають установленим законом водоохоронним обмеженням, якщо розташовані в межах відповідних зон і смуг.


Значення дотримання природоохоронного режиму для озера Солонець-Тузли
Збереження озера Солонець-Тузли потребує комплексного підходу, який передбачає не лише охорону безпосередньо водного дзеркала, а й захист прилеглих земель, природної рослинності, місць існування тварин та екологічних зв’язків між водною і наземною екосистемами.
Врахування водоохоронної зони та прибережної захисної смуги під час планування землекористування, здійснення господарської діяльності, організації рекреації та проведення природоохоронних заходів є необхідною умовою збереження природного стану території.
Особливу увагу необхідно приділяти недопущенню забруднення водойми побутовими та іншими відходами, потрапляння неочищених стічних вод, руйнування природного рослинного покриву та порушення гідрологічного режиму.
Особливої уваги потребує сезонна мінливість водойми. Навіть у періоди значного обміління чи пересихання улоговина залишається складовою природного комплексу. Тимчасове скорочення водної поверхні не є підставою вважати прилеглі землі вільними від установлених законом обмежень.
Відповідальність за порушення водоохоронного режиму
Статтями 110 та 111 Водного кодексу України передбачено відповідальність за порушення водного законодавства та відшкодування завданих збитків. Залежно від характеру правопорушення і встановлених законом підстав можуть наставати дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова або кримінальна відповідальність. Відшкодування шкоди не усуває обов’язку вжити заходів для ліквідації негативних наслідків порушення [1].
Збереження озера Солонець-Тузли — це спільна відповідальність органів влади, місцевого самоврядування, землевласників, землекористувачів та громадян. Дотримання природоохоронного режиму, відповідальне землекористування і своєчасне запобігання забрудненню є необхідними умовами збереження водойми, її прибережних екосистем та біологічного різноманіття. Захищаючи береги озера сьогодні, ми зберігаємо його природну цінність для майбутніх поколінь.


Нормативно-правові та інформаційні джерела
- 1. Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР (статті 87–90, 110–111). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 20.11.2026).
- 2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (статті 60–62). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text (дата звернення: 20.11.2026).
- 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text (дата звернення: 20.11.2026).
- 4. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (стаття 21). Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text (дата звернення: 20.11.2026).
- 5. НПП «Білобережжя Святослава». Пташине різноманіття оз. Солонець-Тузли. Режим доступу: https://www.belosvyat.com.ua/2025/09/ptashine-riznomanittya-oz-solonec-tuzli/ (дата звернення: 20.11.2026).
Петренко Вікторія Іванівна, в.о. директора НПП «Білобережжя Святослава»
Курило Олександр Вікторович, провідний інженер з охорони тваринного світу
ВДО ПЗФ НПП «Білобережжя Святослава»
Комментарі закриті.
