Національний природний парк «Білобережжя Святослав» створено у 2012 році, як об’єкт природно-заповідного фонду України для охорони, популяризації та відтворення частини Кінбурнського півострову – унікальних піщаних арен Нижнього Дніпра, його тваринного та рослинного світу. Також до складу парку увійшли території озера Солонець–Тузли, в межах Коблівської ОТГ. З початку березня 2022 року та до цього часу парк перебуває в зоні активних бойових дій.Військові дії у поєднанні зі спричиненими ними пожежами та найбільшою техногенною катастрофою XXІ століття, – підривом дамби Каховської ГЕС, -знищили все живе. Проте навіть без точних даних науковці розуміють, що на відновлення заповідної зони необхідно дуже багато часу та зусиль.

За підрахунками наукових спеціалістів парку, екологічної інспекції постраждало більше 4 млн. дерев, більше 8тис.га території парку випалено, майже 2,5 тис. га підтоплено. Загальні збитки, завдані Кінбурнському півострову окупантами, підраховуються в 10-ки мільярдів гривень (підрахунок ведеться до теперішнього часу).

За цей час ворог викрав та знищив  майже все, що було накопичено за одинадцять років діяльності парку. Йдеться про автомобілі, комп’ютерну техніку та офісне обладнання, фотоапарати, лабораторне устаткування, обладнання за спостереженням за тваринним та рослинним світом, зібрані гербарні матеріали, напрацьовані наукові дослідження. Офісна будівля парку, що знаходиться в м.Очаків, неодноразово зазнавала ракетних ударів.  Пошкоджено покрівлю, стелю, знищені вікна та вхідні двері, офісна техніка . Наразі установа першочергово потребує оперативних автомобілів підвищеної прохідності, швидкісних катерів, комп’ютерного обладнання, принтерів, мікроскопів, фотоапаратів, цифрової метеостанції, а також генераторів, вікон, скла, шиферу, меблів. Усе це коштує десятки мільйонів гривень та років кропіткої праці співробітників парку, відданих заповідній справі, яку неможливо обрахувати в грошовому еквіваленті.

Сьогодні першочергове завдання парку — відновити матеріально-технічну базу аби мати можливість вживати ефективних заходів у фіксації злочинів російської армії та відновленні екосистеми заповідника.

Національний природний парк “Білобережжя Святослава” звертається до благодійників, друзів, колег, небайдужих громадян із проханням про допомогу.

Будемо вдячні за допомогу на відповідні реквізити установи:

НПП «Білобережжя Святослава»

ЄДРПОУ 38086503

р/р UA488201720313231003301081384

ДКСУ в м. Київ, МФО 820172

Контактна особа:

Коваль Віктор Васильович +38(095)0425863

Світ повинен знати про загрози для довкілля та екоцид з боку росіян в Україні, аби згодом відповісти перед людством за свої злочини. Разом – до Перемоги!

РАЗОМ КРОКУЄМО ДО ПЕРЕМОГИ

В РАМКАХ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЗАХИСТУ КЛІМАТУ (INTERNATIONAL CLIMAT DAY”
стартує  дитячо-учнівсько-студентський мистецько-екологічний марафон “КІНБУРН:
ЗЛОЧИНИ ВІЙНИ”, в контексті повномасштабного вторгнення росії в Україну, окупації та
екоциду, який зазнає унікальний заповідний куточок Півдня України – Кінбурнський
півострів.

Мета проєкту: висвітлити проблеми, які переживає окупований півострів сьогодні та цікаві
пропощиції щодо його захисту та відновлення після деокупації, Перемоги.

 Марафон проводиться на добровільних засадах і є відкритим для дітей-дошкільнят,
здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти, вихованців закладів позашкільної
освіти, студентської молоді.

• Стань учасником  online- екомарафону! 
• Підтримай Кінбурн! Кінбурн – це УКРАЇНА! 
•  Скажи “НІ” екоциду, якому досі немає меж.
•  Поділися своїми емоціями, думками, мріями задля спільної
• ПЕРЕМОГИ на  екологічному фронті.
  

 Юні таланти, чекаємо на ваші творчі роботи на захист КІНБУРНУ! 

Надсилайте свої: малюнки, аплікації, плакати, презентації, відеозвернення, вірші, прозові твори … та інші роботи (жанр необмежений)

РАЗОМ КРОКУЄМО ДО ПЕРЕМОГИ

 Творчі роботи надсилати на електронну адресу національного парку. nppbs@ukr.net з
позначкою “Кінбурн: злочини війни”, вказавши авторство, вік (клас), територіальні межі
(місто/селище), назву закладу.
 В рамках інформаційної тиші автор творчої роботи може використовувати нікнейм.

Щовесни на території України великих розмахів набуває торгівля весняними рослинами – так званими первоцвітами.

Важких непоправних втрат завдає масовий збір первоцвітів – конвалії, проліска, цикламена та крокусу, що призводить до послаблення, а у невеличких місцезростаннях до повного пригнічення насінневого поновлення. Цінні первоцвіти занесені до Червоної книги України і будь-який збір їх або пошкодження суворо забороняється.

В рамках співпраці НПП “Білобережжя Святослава” та Миколаївського районного сектору  N2 філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях для суб’єктів пробації протягом квітня 2023 р. була запропонована до перегдяду відео презентація “Національний природний парк “Білобережжя Святослава”- перлина України”.

Захід проведений  з метою виховання у засуджених поваги і любові до своєї Батьківщини. Природа є дієвим  засобом виховання в людини ціннісних ставлень, багатьох моральних якостей, серед яких і національна свідомость. Підоблікові Очаківської пробації проявили неабиякий інтерес до матеріалу, що був підготовлений начальником  відділу еколого-освітньої роботи та рекреації НПП “Білобережжя Святослава” – Світланою Тарабан.

Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса багаті не лише герпетофауною – земноводних тут не менше ніж змій чи ящірок, як кількісно так і у видовому співвідношенні. Як приклад: це й дивом трансформований з часів коли реліктові ліси були ще зовсім юними, рідкісний для нас, але буденний в інших регіонах, тритон дунайський; це й жаба зелена – неперевершена вокалістка, володарка прекрасного «сопрано», тонку трель якої можна почути в тихі весняні вечори і не на тільки великих водоймищах або й в залах простіших – калюжах та канавках; жаба – райка, володарка дуже потужного голосу, але яка віддає перевагу вокалу в складі багаточисельних «хорових колективів» знаходячись при цьому на високих «сценах» у вигляді стебел очерету чи іншої рослинності поблизу водоймищ. Враховуючи ці особливості природної акустичної «творчості», почути відомі композиції у їх виконанні можна за багато кілометрів. Але є і винятки в цьому співтоваристві які зовсім не мають бажання творчо розвиватися –це озерні жаби, вони віддають перевагу роздуванню свої резонаторів та несамовитому кваканню знаходячись на поверхні води і геть не звертають увагу на витонченість виконання відповідно й на думку слухачів. Таким чином і загалом спосіб життя та співу відрізняються у жаб проживаючих на суші від проживаючих у воді та мешканок трав’яних заростів. Але все ж з усього цього різноманіття за особливістю своєї біології виділяється – землянка або як її ще часто називають часничниця (Pelobates fuscus). Дивовижного у її зовнішності немає геть нічого, навпаки вона має більш ніж простий буро-болотний колір забарвлення з світлішими плямками невеличкого розміру на відміну, наприклад, від тієї ж вищезгаданої райки, яка хизується яскравим смарагдово-зеленим вбранням. Це й не дивно адже забарвлення цих амфібій ідеально підігнане еволюцією до їх місця проживання й служить для чудового маскування, чи то під зелень листя й трави, чи то прибережна багнюки, чи, як в нашому випадку, піска та трави сухого степу. Але одного захисного забарвлення часто виявляється недостатньо, адже забагато проживаючих з ним по сусідству в одній «комуналці» ссавців, птахів та змій є їхніми потенційними ворогами. Саме тому багатьом видам амфібій доводиться вести нічний спосіб життя й найтяжче доводиться нашій «героїні», адже у відкритому і на Кінбурні найчастіше рідкотрав’янистому степу, схованок майже немає. На відміну від жаби зеленої, часничниця не отруйна, жваво і різко підстрибувати як інші жаби – не вміє, тим паче що й пірнати її після цього немає куди. При цьому, часничниця, певно, самий чисельний вид амфібій Кінбурнського півострову. Не володіючи специфічними адаптивними можливостями до виживання в умовах сухих й жарких піщаних степів, успішне існування цього виду було б не можливим. Саме з цієї причини, вона вимушена вести активний нічний спосіб життя, а вдень глибоко ховатись в піску, й робить це дуже віртуозно, на що аж ніяк не спроможні її родичі – амфібії. Відповідно зимують жабки-часничниці, на відміну від своїх сестер по ряду, також під землею, тільки набагато глибше – від одного до декількох штиків лопати (20 см). Таке довге знаходження, в своєрідних підземних пунктах незламності також незвичне, адже зимуючи в ґрунті, а не у воді, вони не можуть використовувати своє, так назване, шкіряне дихання притаманне іншим видам. Та на цьому унікальні вміння часничниці не закінчуються! Як тільки весняне сонечко злегка розігріє пісок «цей невгамовний землекоп» зразу прагне вибратися на поверхню й прямувати до водоймищ зайнятися «серйозною справою», а саме – розмноженням. Часничниця віддає перевагу непроточним озерам або густим плавням, їй там тепліше, безпечніше та й взагалі «спокійніше й затишніше». Як й іншим талановитим та безталанним жабам, і їй без «співочих арій» у цьому серйозному але й у жаб як виявляється романтичному ділі не обійтись і ось тут знову можна дивуватися, адже на відміну від інших, виконує свої «незмінні хіти» безпосередньо під водою. В результаті від всього співу можна почути лише глухе «тук-тук-тук», хоча й досить голосне. Після спарювання й відкладення ікри можна «з чистим сумлінням» повертатися в ріднесенькі піщані степи й займатися нічним полюванням на різноманітних безхребетних. Після проходження малюками усіх етапів метаморфозу: від пуголовка до крихітного жабенятка, йому настає час покинути водні «рідні пенати» й почати доросле життя на суходолі. До речі, міграція жаб-часничниць носить одночасний і досить масовий характер. Хто, чи що дає кінцеву команду « на старт» точно не відомо, але їхній марафонський забіг відбувається, переважно, в дощову та ще вологу погоду після дощу. Після цього марафону життєвий цикл жабенят входить в стрімку круговерть і тепер у часничниць настає найтяжчий та вкрай небезпечний період їх життя. Являючись абсолютно беззахисними, малюки повинні якомога скоріше дорослішати для того, щоб «навчитися» швидко закопуватися в пісок й оволодіти навичкою використовувати, знову ж таки відмінний від інших амфібій, спосіб самооборони який полягає в наступному : зазвичай інші жаби починають несамовито й безнадійно кричати вже потрапивши в пащеку чи дзьоб ворога. Часничниця ж віддає перевагу попередженню такому розвитку подій – і при зіткненні з хижаком зі всіх сил намагається його залякати, роздуваючись й видаючи різкий та гучний крик, по якому, вночі, можливо точно визначити, де знаходиться потенційна але хоробра жертва та її нападник.

Скоріше за все, усі вищеперераховані дивовижні особливості часничниці дають їй особисто здатність до виживання і сприяють процвітанню всього виду (Pelobates fuscus) принаймні у нас на Кінбурнській косі, де мужнім представникам цього виду доводиться виживати в досить складних умовах та й не в звичному для інших амфібій середовищі і хочеться вірити що виживе ця жабка і в період нинішнього військового безумства.

Маркауцан Олег, науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава»