Екотуристичний маршрут «Перлини Кінбурна»

Маршрут починається з причалу с.Покровське (стара назва Покровські хутори), яке протяглося вздовж узбережжя Дніпро – Бузького лиману (оглядовий пункт №1). Село засноване в кінці ХІХ століття державними селянами , які переселилися з морської сторони коси, для більш зручного сполучення з містом Очаків.

Подолавши близько двох кілометрів на схід піщаною дорогою відвідувачі побачать панораму Бієнкових плавнів (о.п. 2). Тут, в низині серед солончаків утворився плавневий масив, де розміщені залишки дніпровських плавнів складної конфігурації. Площа цих водно – болотних угідь -1160 га. Ключове природне нерестовище коропа (сазана) та карася на Нижньому Дніпрі. Добре прогріті й багаті рибою мілководдя приваблюють безліч рідкісних водоплавних та коловодних птахів, що утворюють скупчення європейського значення, зокрема пелікана рожевого (до 2500 особин). Тут знаходиться найбільша на Півдні України багатовидова колонія чапель – сірої, рудої, жовтої, чепур великої і малої, квака (до 600 пар), яка знайшла притулок на деревах.

Продовжуючи шлях на схід побачите залишок колись могутніх реліктових лісів – «Волижин ліс» (о.п.3), який включено до складу Чорноморського біосферного заповідника. В ньому зростає багата трав’яна рослинність та близько 40 видів деревно – чагарникової рослинності. Окрасою лісу є вільховий гай навколо прісноводного озера. Ліс є притулком для косуль, зайців, фазанів, єнотів, а також пернатих, серед яких: качки, куріпки, білі лелеки, солов’ї, іволги, синиці, зяблики, сірі чаплі. Тут зустрічається і рідкісний хижак – орлан-білохвіст, якого зображували на своїх монетах жителі стародавнього грецького поселення Ольвія, що знаходилося на протилежному березі лиману.

Далі, шлях на південний схід приведе до урочища «Біла хатка» (о.п.4) , розташованого на узбережжі Ягорлицької затоки. Тут широко представлені літоральні рослинні угрупування, засолені луки, солончаки, солонці і піщані степи. В північно – західній частині узбережжя озера Глаголь знаходиться один з найбільших природних гаїв берези дніпровської – ендеміка пониззя Дніпра та Південного Бугу. Тут зростають і угрупування вільхи чорної, яка представлена давно ізольованими солестійкими популяціями. Чисельні озера є місцем концентрації водоплавних та коловодних птахів під час сезонних міграцій. Відповідно до Рамсарської конвенції ця ділянка увійшла до складу водно – болотного угіддя  міжнародного значення «Ягорлицька затока».

Рухаючись вздовж затоки на захід шановний екскурсант потрапляє в с.Покровка – адміністративний центр Покровської сільської ради (о.п. 5) до якої ще входять села Покровське і Василівка. Село засноване в кінці ХVIII століття вихідцями з Чернігівської губернії. Поселення має вид хуторів – окремих садиб, розташованих на відстані одне від одного. Таке розташування викликане топографічними умовами, тому першими намагалися освоїти ділянки найбільш придатні для розміщення городу.

Далі рухаючись від центру села в південно – західному напрямку ми вийдемо до озер Чернино та Черепашине, які місцеві жителі називають «Кефальними» (о.п.6). Озера представляють собою продовження Ягорлицької затоки, поєднані між собою вузькими протоками. Завдяки сполученню сприятливих умов: мілководності (глибини до1 м), збагачення киснем, доброго  прогрівання тут інтенсивно розмножуються морські організми, які, в свою чергу, створюють кормову базу для риб і птахів. В літній період ці озера слугують для відкорму («нагулу») молоді кефалі, через що і отримали свою назву. Озера також є місцем гніздування і відкорму водоплавних птахів, таких як гага, кулик. Для більш сприятливого гніздування працівниками парку встановлені на озерах гніздові платформи, які слугують птахам за острівці.

Наступна зупинка знаходиться неподалік, треба тільки перейти в південному напрямку до заповідної ділянки «Орхідне поле» (о.п. 7). Ця ділянка площею 60 га, є найбільшим у Європі полем наземних орхідей, (українською – зозулинців), яких зростає тут п’ять видів: блощичний, розмальований, болотний, салеповий, запашний. Всі вони занесені до Червоної книги України. Їх середня рясність місцями сягає 30 – 40 особин на 1 м², а загальна кількість – кілька мільйонів. Помилуватись цвітінням цих гарних рідкісних квітів можна з початку травня до середини червня. Козаки – запорожці знали і використовували цілющі властивості зозулинців під час виснажливих походів, складали про них легенди.

Продовжуючи шлях до північно – західної околиці с.Покровка екскурсанти  зможуть побачити ще одну перлину Кінбурна – «Ковалівську сагу» (о.п.8). Це один з найбільших на Нижньому Дніпрі вільхових гаїв площею близько 12га. Таємнича атмосфера реліктового вільхового лісу та схованого у ньому озера, незвичайних для півдня України папоротей,  повертає нас у ті часи, коли великий грецький історик Геродот писав: «як перейти Борисфен, то зразу ж перша від моря лежить Гілея», тобто лісиста країна.

Наступний етап маршруту пролягає на північний захід вздовж узбережжя Чорного моря і приводить до цікавого природного комплексу – урочища «Зелені кучугури» (о.п.9). Це ділянка коси площею 270га, з ландшафтом, що характеризується піщаними пагорбами («кучугурами»), покритими степовою рослинністю. В цій місцевості спостерігається значна кількість ендемічних та рідкісних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку (чебрець дніпровський, гоніолімон злаколистий, роговик Шмальгаузена, жовтозілля та козельці дніпровські, ковила дніпровська, волошка короткоголова, сліпак піщаний, ємуранчик, дибка степова, лежень, степова гадюка, полоз Палласа (сарматський) тощо).

Останній етап екскурсії в північному напрямку повертає екскурсантів до причалу в с.Покровське , де їх очікує катер.