Ковила Лессінга: тендітна рівновага заповідного берега

Водоохоронна зона озера Солонець-Тузли – це місце, де зустрічаються солоний вітер, гаряче сонце та первісна краса дикого степу, серед розмаїття якого особливе місце посідає Ковила Лессінга (Stipa lessingiana). Адже, коли настає час її цвітіння, схили озера перетворюються на живе біле море, що хвилюється від найменшого подиху вітру.

А ще, ця рослина є справжнім реліктом, який занесенийй до Червоної книги України, а її угруповання – до Зеленої книги України. Крім, того ковила Лессінга виступає індикатором цілинного, незайманого степу, що зберіг свою прадавню енергію і ще не зазнав руйнівного впливу плуга.

Ковила – це щільнодернинний злак, що утворює компактні купини з вузьким листям, яке допомагає зберігати вологу в умовах літньої посухи, а її головна прикраса – довга пір’яста ость – здатна розносити насіння на великі відстані. Найбільш вражаючий вигляд схили озера Солонець-Тузли мають у травні та на початку червня, коли ковила Лессінга масово квітує, створюючи неповторний ландшафт. Ковила Лессінга на цих схилах виконує важливу екологічну роль, оскільки її потужна коренева система стримує ерозію берегів, а густі купини стають домом для рідкісних комах.

Сьогодні такі ділянки у степовій зоні України опинилися під загрозою зникнення, через розорювання земель та надмірний випас худоби, тому збереження кожної куртини є критично важливим для екосистеми Причорномор’я. Відвідувачам варто пам’ятати, що не можна зривати рослини для букетів чи руйнувати дернину, адже справжня цінність ковили полягає в її природному стані. Для фотографів та натуралістів схили біля лиману в період цвітіння є справжнім скарбом, особливо під час заходу сонця, коли промені підсвічують сріблясті ості ковили, створюючи магічне сяйво, що підкреслює велич та крихкість українського степу.

Науково-дослідний відділ НПП “Білобережжя Святослава”