Про антропогенну сукцесію та роботу служби державної охорони НПП «БілобережжяСвятослава» по зменшенню її негативного впливу на екосистему озера Солонець-Тузли
Озеро Солонець-Тузли — це унікальний гідрологічний заказник місцевого значення та цінна частина території національного парку «Білобережжя Святослава». Водойма має величезну екологічну цінність як ключовий ареал для міграції птахів та бальнеологічний ресурс із запасами цілющих сапропелевих грязей (близько 230 тис. куб. м).
Природна цінність та унікальність озера виражаються в наступному:
- Бальнеологія: Ропа та донні відкладення містять високу концентрацію мінералів та йоду, які сприятливо впливають на опорно-руховий апарат та серцево-судинну систему.
- Орнітологічний комплекс: Територія входить до списку об’єктів, важливих для збереження видового різноманіття птахів. У різні сезони тут зупиняються рідкісні пернаті.
- Унікальний мікроклімат: Поєднання степового повітря, моря та хвойного лісу, що росте поруч, формує потужну оздоровчу зону.
Однак, наша перлина північного Причорномор’я, як і багато інших природно-заповідних територій держави, останні роки піддається впливу катастрофічної (деградаційної) антропогенної сукцесії (спрямована зміна екосистеми, викликана діяльністю людини). В першу чергу, це викликано військовими діями. Військові дії поблизу узбережжя Миколаївщини завдають суттєвої шкоди екосистемі озера Солонець-Тузли. До найбільшої деградації призводить забруднення важкими металами через вибухи, ризик витоків паливно-мастильних матеріалів, руйнування ґрунтового покриву та фактор турбулентності, що критично впливає на унікальні мігруючі види птахів.
Детальний розклад основних наслідків бойових дій наступний:
- Забруднення вод та ґрунтів: Унаслідок розривів боєприпасів до води та мулових відкладень потрапляють токсичні елементи (сірка, свинець, мідь, залишки пального). Це ставить під загрозу унікальний хімічний склад цілющих сапропелевих грязей.
- Втрата біорізноманіття: Озеро є найважливішим пунктом на шляху міграції та репродуктивним ареалом для багатьох видів птахів, у тому числі занесених до Червоної книги України. Вибухи, акустичний стрес та пожежі змушують птахів та рідкісних тварин залишати територію.
- Порушення гідрологічного режиму: Озеро, що функціонує як гідрологічний заказник, страждає від пошкоджень прибережної захисної смуги важкою технікою та фортифікаційними спорудами, що прискорює ерозію.
- Зміна кліматичних умов: Викиди парникових газів та токсичних речовин у повітря від лісових пожеж і вибухів на суміжних територіях впливають на температурний баланс локальної екосистеми.
Також, вагомими складовими антропогенної сукцесії на озері Солонець-Тузли являються деградація та зміна природної екосистеми внаслідок неорганізованої рекреації, впливу сільського господарства та видобутку солі.
Ці фактори антропогенного впливу мають наступні основні етапи та прояви антропогенної сукцесії:
- Вірогідний інтенсивний (історичний фактор) солевидобуток: У минулому активне промислове добування солі повністю змінювало гідрологічний режим та мікрорельєф дна.
- Сільськогосподарське навантаження: Розорювання прибережних степових схилів, випас худоби та використання мінеральних добрив та хімікатів призводять до поверхневого змиву біогенних та хімічних речовин у водойму. Це провокує евтрофікацію (цвітіння води) та поступове замулення.
- Дикий туризм та рекреаційне навантаження: Масове відвідування озера туристами та відпочивальниками з сусідніх населених пунктів створює надмірне антропогенне навантаження. Люди забруднюють береги пластиком та побутовими відходами, що призводить до накопичення токсичних речовин у цілющих грязях, а стихійний збір лікувальних грязей і ропи порушує природний баланс мулових відкладень. Також, витоптування берегів порушує природний ґрунтовий покрив призводить до ущільнення ґрунтів та змінює видовий склад рослинності (наприклад, заростей солеросу), що знижує стійкість екосистеми до засолення та пересихання. На витоптаних ділянках галофіти (солончакові рослини) заміщуються стійкішими до антропогенного впливу синантропними видами бур’янів. До того ж, витоптування прибережної зони порушує природні цикли гніздування птахів.
- Ризик забруднення: Зливи стічних вод від туристичної інфраструктури та сміття можуть забруднити підземні води та змінити солоність озера, що знищить його лікувальні властивості.
Щоб зберегти це природне диво Миколаївщини та запобігти перетворенню унікального природного комплексу на антропогенну пустку, адміністрація парку проводить ряд дієвих природоохоронних заходів.
Працівниками служби державної охорони та інших відділів парку «Білобережжя Святослава» для припинення деградації, збереження та відновлення екосистеми озера проводяться наступні роботи:
- проводиться постійний контроль за дотриманням природоохоронного режиму: регулярні обходи прибережної території та водоохоронної зони в цілях запобігання порушенням природоохоронного законодавства;
- встановлюються інформаційні та попереджувальні знаки та підтримують їх в належному стані;
- проводиться постійний науковий нагляд: фіксація стану природних комплексів, облік птахів та інших представників фауни;
- контролюється рекреаційне навантаження та встановлюються правила рекреаційного відвідування;
- обмежується неконтрольована рекреація в критичних зонах;
- проводяться біотехнічні заходи: виготовлення, встановлення та наповнення годівниць, виготовлення та встановлення штучних острівців для гніздування коловодних птахів, облаштування місць штучного житла для орнітофауни та інші;
- проводиться прибирання території, очищення прибережних ділянок та організовуються акції з прибирання сміття;
- проводиться постійна інформаційно – роз’яснювальна робота: розповсюджуються буклети, флаєра та проводяться бесіди з туристами, відпочивальниками та місцевим населенням;
- обмежується господарська діяльність у буферній зоні;
- проводяться роботи з благоустрою території;
Загалом, первинні антропогенні сукцесії часто призводять до спрощення структури екосистем та зниження загального рівня біорізноманіття. Але, вищезгадані дієві заходи сприяють розвитку відновлювальної (вторинної) сукцесії, процесів які розвиваються, коли людина обмежує, а краще, припиняє господарську діяльність. Вторинні антропогенні сукцесії проходять швидше за первинні, оскільки зберігається основа для їх розвитку. І задача працівників природно-заповідних установ допомагати природі відновлюватись та зберігати екологічну рівновагу.
Інформацію підготовлено відділом державної охорони природно-заповідного фонду
